Metodychni_rozrobky_dlya_vykladachiv

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

16

на основі кредитно-модульної системи навчання.

Модуль №3

Дитяче зубне протезування

Змістовий модуль 2

Комплексна оцінка статусу ортодонтичного хворого

Морфологічна та функціональна характеристика тимчасового прикусу. Симптом Цілінського і його прогностичне значення.

.

.

:

, періодам становлення висоти прикусу та значення симптому Цилінського у процесі формування постійного прикусу.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

при роботі з ортодонтичними хворими;

оволодіти вмінням встаноновлювати психологічний контакт з хворим і його родичами.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

-пропедевтика внутрішніх хворіб

-анатомія

-нормальна фізіологія

3. Внутріпредметна інтеграція:

-ортодонтія

?

?

-анатомічні особливості будови органів порожнини рота

-фізіологічні і функціональні особливості порожнини рота

єктивного обстеження

?

?

?

-розрізняти різні групи зубів

-розріняти органи ротової порожнини

-визначити функції порожнини рота

-провести обстеження ортодонтичного хворого;

-назначити додаткові методи обстеження

?

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Тимчасовий прикус поділяють на три періоди: 1 — період формування (від 6 місяців до 2-2,5 років); 2 — період стабільного тимчасового прикусу (від 2,5 до 4 років); 3 — період старіння, або ознак стирання, пізній тимчасовий прикус (від 4 до 6 років).

Прорізування тимчасових зубів характеризують такі закономірності:

   строки;

   порядок прорізування;

   парність прорізування;

   послідовність прорізування.

Строки прорізування тимчасових зубів: центральні різці прорізуються у 6-8 місяців, спочатку нижні, а потім верхні; латеральні — у 8-12 місяців, спочатку верхні, а потім нижні. Отже на 1 році життя у дитини налічується 8 зубів — група різців. Перший тимчасовий моляр прорізується у 12-16 місяців. Ікла прорізуються у 16-20 місяців, а другі тимчасові моляри — у 20-30 місяців.Порядок та послідовність прорізування тимчасових зубів: верхня щелепа — І, II, UІ, Ш, U нижня щелепа — І, II, UI, Ш, U. Спочатку прорізуються зуби на нижній щелепі, за винятком латеральних різців та перших тимчасових молярів, які спочатку прорізуються на верхній щелепі.

Незважаючи на те, що спочатку прорізуються перші тимчасові моляри, ікла у тимчасовому прикусі займають правильне положення в зубній дузі тому, що мають змогу відсунути перший моляр назад, оскільки другий тимчасовий моляр іще не прорізався.

висоти прикусу починається з прорізування перших тимчасових молярів. Вони відіграють ту ж роль у тимчасовому прикусі, що і постійні в змінному — підтримують прикус на визначеній висоті.

Парність прорізування виражається в чому, що однойменні зуби на кожній половині щелеп прорізуються одночасно. Порушення парності прорізування однойменних чубів на різних боках щелеп є ознакою відставання росту і в деяких умовах можуть виникати аномалії розвитку зубних дуг та щелеп.

Завдяки І фізіологічному підйому висоти прикусу збільшується об’єм порожнини рота.

   Тимчасовий прикус має — 20 зубів.

   Відсутні група премолярів та третій моляр.

   Зуби розташовані в зубній дузі без нахилу — вертикально.

   Коронки зубів майже однакової висоти.

   У тимчасових зубів більше виражена ширина, ніж висота.

   У тимчасових зубів погано виражений екватор.

   У пришийковій ділянці тимчасових молярів визначається емалевий валик, який надає зубу форму усіченого конуса.

   Зубні дуги становлять собою напівколо з радіусом більшим на верхній щелепі.

   Ріжучі краї та жувальні поверхні зубів лежать в одній площині, тому оклюзійна площина є горизонтальною.

   Корені тимчасових зубів короткі і широкі, формуються протягом 2-2,5 років після прорізування зуба; протягом наступних 2-х років спостерігається стабільний стан кореня, після починається фізіологічна резорбція.

   Середня лінія обличчя збігається із середньою лінією, яка проходить між центральними різцями. Вони є продовженням, одна одної і лежать в одній сагітальній площині.

   Кожний зуб має по два антагоністи, за винятком нижніх центральних різців і верхніх других молярів.

   У фронтальній ділянці визначається ножицеподібний різцевий контакт, тобто верхні різці перекривають нижні.

   Зуби розташовані в зубній дузі щільно, без проміжків, утворюючи апроксимальні контакти.

   Ріжучі краї та жувальні горбки добре виражені, не мають ознак стирання.

   Рвучий горбик верхніх ікол проектується між іклом та першим тимчасовим моляром нижньої щелепи.

   Дистальні поверхні других тимчасових молярів розташовані в одній вертикальній площині.

   Більш вертикального положення набуває висхідна гілка нижньої щелепи.

   З ростом суглобного горбка диск скронево-нижньощелепового суглоба набуває двояковвігнутої форми; збільшується кривизна поверхні суглобної голівки; поглиблюється суглобна ямка; атрофується суглобний конус.

   Посилюється функція м’язів, які піднімають нижню щелепу.

   Соматичний тип ковтання.

періоду. Відмінність полягає у такому:

   У фронтальній ділянці установлюється прямий контакт різців.

   З’являються проміжки між зубами, так звані фізіологічні діастеми та треми як результат росту зубних дуг.

   Відзначається зростаюча стертість ріжучих країв різців та жувальних горбків бічних зубів.

   Рвучий горбик верхніх ікол проектується між нижнім іклом та першим моляром (як і у II періоді).

   Унаслідок медіального зміщення нижньої щелепи дистальні поверхні других тимчасових молярів утворюють ретромолярну площинку або уступ, так звану сагітальну сходинку. Цей уступ надалі сприяє правильному встановленню перших постійних молярів. За співвідношенням дистальних поверхонь других тимчасових молярів прогнозують розвиток прикусу в сагітальній площині — симптом Цилінського.

   Завершується диференціювання елементів скронево-нижньощелепних суглобів.

   За даними Шварца (1938), механізм формування фізіологічних видів прикусу залежить від інтенсивності та швидкості жування, а також переважного розвитку жувальних м’язів.

Відсутність проміжків (трем) — несприятлива прогностична ознака, яка є фактором ризику, оскільки за відсутності трем у 4 рази частіше зустрічається тісне розташування постійних зубів

4-річна дитина має 20 тимчасових зубів і зачатки 28 постійних зубів, які розташовані в ділянці очних ямок, носової порожнини на верхній щелепі та нижньої щелепи і покриті тонким шаром кістки в 2-4 мм. До 4-х років після прорізування і закінчення формування коренів тимчасових зубів ріст альвеолярних відростків практично припиняється і знову починається у 5,5-6 років.

Протягом тривалого часу існував погляд, що наявність проміжків між тимчасовими зубами у віці 4-6 років свідчить про активний ріст зубоальвеолярних дуг, причому переважно на верхній щелепі для встановлення великих постійних різців. Але дослідження показують, що фізіологічні треми — це ознака, яка є одним із варіантів тимчасових зубних рядів.

у дітей із тремами. Разом з тим зустрічаються сприятливі випадки, коли сумарна ширина коронок тимчасових різців за відсутності трем достовірно більша за таку за їх наявності.

Відомо, що ріст кісток відбувається неоднаково на обох щелепах. Більше росте верхня щелепа. Цим пояснюється більша ширина фізіологічних трем на верхній щелепі, окрім того, нерівномірний ріст простежується також і на різних ділянках щелеп. На верхній щелепі більш постійний ріст визначається у фронтальній ділянці, а на нижній — у бічних. Такий нерівномірний ріст щелеп повинен був би призвести до розвитку прогнатичного прикусу, але це рідко простежується, оскільки нижня щелепа має тенденцію до переміщення вперед, бо це дозволяє створити простір між різцями верхньої та нижньої щелеп та різцеве перекриття. Це переміщення нижньої щелепи супроводжується відповідною перебудовою у скронево-нижньощелепних суглобах. Завдяки цьому другі премоляри встановлюються із позитивною сагітальною сходинкою.

Але переміщення нижньої щелепи вперед можливе лише за фізіологічної стертості тимчасових зубів, яка полегшує ковзаючі рухи нижньої щелепи.

Стертість тимчасових зубів залежить від декількох факторів: від твердості емалі (ступеня мінералізації), від артикуляційних співвідношень у прикусі і суглобах та від роботи жувальних м’язів. Ці фактори, які діють безперервно протягом усього III періоду розвитку тимчасового прикусу, сприяють пришліфуванню одного зубного ряду до другого, стиранню горбків та опуклостей, які заважають ковзанню нижнього зубного ряду.

Співвідношення дистальних поверхонь других тимчасових молярів можна пояснити тим, що другий верхній тимчасовий моляр вужчий, ніж нижній приблизно на стільки ж, наскільки верхній центральний різець ширший від нижнього. Нижній другий тимчасовий моляр має три щічних горбка, а верхній — два, й оскільки зуби в II періоді тимчасового прикусу розташовані щільно, без проміжків, то верхній моляр своїм медіально-щічним горбком укладається у першу борозенку нижнього (між медіально-щічним і середнім щічним горбками) і закінчується з ним в одній вертикальній площині.

У III періоді тимчасового прикусу нижня щелепа завдяки нерівномірному росту та тенденції до медіального переміщення, фізіологічному стиранню горбків зубів медіально-щічний горбок верхнього другого тимчасового моляра переміщується з першої в другу борозенку (між середнім та дистальним щічними горбками) і дистальні поверхні других молярів утворюють сагітальну сходинку. Це називається симптомом Цилінського. За співвідношенням дистальних поверхонь других тимчасових молярів у 6-річному віці прогнозують розвиток прикусу в сагітальному напрямку.

Під час клінічного огляду іноді дуже важко визначити співвідношення дистальних поверхонь других тимчасових молярів та різницю величини їхніх коронок. У таких випадках рекомендується оцінити співвідношення верхніх та нижніх іклів, яке протягом усього тимчасового прикусу залишається незмінним, не змінюється і після прорізування перших постійних молярів. Навіть незначне неправильне співвідношення тимчасових іклів несприятливе для розвитку нормального прикусу.

?

:

1

2

3

4

5

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

?

?

Тестовий контроль ІІрівня

Усне опитування

Журнал

Методичні розробки

?

Тести ІІ рівня

?

Питання

3

2

?

5

?

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— провести обстеження ортодонтичного хворого;

— провести аналіз діагностичної моделі;

— визначити схему лікування;

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Обладнання, інструментарій

Алгоритми

Моделі щелеп, штангенциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

?

1.

?

?

2.

?

3.

професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

контроль практичних навиків та їх результатів

хворих і рішення ситуаційних завдань

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

3

?

2

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— тести ІІ рівня (див.дод.1);

-питання для контролю вихідного рівня знань:

еріод становлення (від 6-ти міс до 2-2,5 років)

еріод стабілізації (від 2,5 років до 4-х років)

еріод старіння (від 4-х років до 6-ти років).

2. Терміни прорізування тимчасових зубів.

5. Етапи фізіологічного підйому висоти прикусу.

6. Значення симптому Цилінського.

7. Заключні площини за Боуме.

8. Заключні площини за Шварцом.

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

— алгоритми виконання практичних навичок (5.1.-5.10.) (див.дод.4)

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

хворих;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

Морфологічна та функціональна характеристика змінного прикусу. Періоди становлення висоти прикусу.

:

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

 

Кирилюк А.М.

 

 

.

 

 

Зав. кафедри дитячої стоматології д.мед.н., проф.. Мельничук Г.М.

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

17

на основі кредитно-модульної системи навчання.

Модуль №3

Дитяче зубне протезування

Змістовий модуль 2

Комплексна оцінка статусу ортодонтичного хворого

Морфологічна та функціональна характеристика змінного прикусу. Періоди становлення висоти прикусу.

.

: Розуміння морфологічної та функціональної характеристики змінного прикусу має вирішальне значення у ранній діагностиці, профілактиці та лікуванні зубощелепових аномалій.

:

Навчити студентів етапам періодам становлення висоти прикусу та морфологічно-функціональній характеристиці змінного прикусу.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

на матеріалі теми розвити чуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій;

сформувати систему правових представлень, звязаних з діяльністю в області стоматології;

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дис-ципліни:

-пропедевтика внутрішніх хворіб

-анатомія

-нормальна фізіологія

3. Внутріпредметна інтеграція:

-ортодонтія

?

?

-анатомічні особливості будови органів порожнини рота

-фізіологічні і функціональні особливості порожнини рота

єктивного обстеження

?

?

?

-розрізняти різні групи зубів

-розріняти органи ротової порожнини

-визначити функції порожнини рота

-провести обстеження ортодонтичного хворого;

-назначити додаткові методи обстеження

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Змінний прикус

­стійних зубів. Тривалість періоду зміни зубів коливається від 6 до 12-14 років.

Змінний прикус підрозділяють на 2 періоди:

пізній — від 10 до 12-14 років.

ністю перших постійних молярів та різців,

­молярів та других молярів, зміною іклів.

­го періодонта, часу їх передчасного видалення і т.ін.

ного росту щелеп:

рших постійних молярів;

II — відповідає прорізуванню премолярів та других молярів і зміні іклів.

Під час зміни зубів можуть визначатися суттєві відхилення у розвитку обличчя, які обумовлені або вродженими, або набутими чинниками. Найчастіше це визначається внаслідок втрати великої кількості тимчасових зубів, бо відбуваються порушення процесу становлення висоти прикусу.

­ністю та послідовністю. Послідовність прорізування зубів:

верхня щелепа: 6, 1, 2, 4, 3, 5, 7, 8

нижня щелепа: 6, 1,2, 3, 4, 5, 7, 8

моляри — 11-13 років; другі моляри — 12-13 років.

­йменні зуби на кожній половині щелепи прорізуються одночасно.

Постійні зуби підрозділяють на 2 групи: заміщувальні (різці, ікла, премоляри) та додаткові (група молярів — перший, другий та третій).

орально).

­вильного встановлення в прикусі перших постійних молярів (Ф. Я. Хорошилкіна, 1999):

­ються правильно (у 6 років).

­часових молярів, особливо нижніх (в 7-7,5 років).

­ношенні одразу.

­вання перших постійних молярів.

.

­лепних кісток.

Сагітальна оклюзійна крива формується до 10-12 років.

Одночасно з сагітальною формується трансверзальна оклюзійна крива, яка забезпечує контакт зубних рядів під час трансверзапьних (бокових) рухів нижньої щелепи.

­никає імпульс росту альвеолярних відростків, якій досягає піку під час прорізування бокових різців. При цьому збільшується відстань між тимчасовими іклами.

­го боку дуже тонкою кістковою стінкою, місцями резорбованою Тому підвищений тиск навколоротових м’язів під час прорізування зубів може перешкоджати правильному росту та формуванню зубоальвеолярних дуг. У той же час м’язи можуть стимулювати апозиційний ріст кісткової тканини.

вертикальному, але й у сагітальному напрямку.

­ків щелеп припиняється до 10,5 років.

­ють тимчасових попередників.

періоду тимчасового прикусу знову спостерігається активний ріст зубоаль-веолярних дуг, який переважною мірою залежить від формування коренів постійних іклів та премолярів.

­вчаток. Однак темп формування зубів у хлопчиків до 10-11 років значно підвищується та відповідає такому у дівчаток. Формування других премолярів відбувається паралельно.

. Проміжки, які виникають між премолярами, закриваються за рахунок мезіального зсуву перших постійних молярів, а також дистального зсуву іклів.

­го нахилу під їхнім тиском перших постійних молярів.

1971). Як результат, апікальний базис, частина альвеолярного відростка, яка покриває верхівки коренів, переміщується в оклюзійному напрямку. Частіше місце постійним іклам створюється під час третього імпульсу росту щелеп у сагітальному і трансверзальному напрямках.

Хорошилкіна, 1987).

­чить про закінчення формування кореня.

­ється відстань між нижніми іклами.

Ріст щелеп під час зміни зубів обумовлений трьома факторами:

І фактор — біологічна тенденція до росту;

фактор — прорізування постійних зубів;

­тури, яка стає повноцінною в постійному прикусі.

Постійні зуби відрізняються від тимчасових такими особливостями:

1. Висота постійних зубів більша.

2. Постійні зуби мають жовтуватий відтінок на відміну від блакитно-білого у тимчасових.

­ками нахилені орально, а коренями — вестибулярно.

4. На відміну від тимчасових у постійних зубах добре виражений екватор.

5. У пришиєчній ділянці постійних зубів відсутній емалевий валик.

6. У постійних зубах дітей та підлітків відсутні ознаки стирання за фізіологічного прикусу.

7. У постійному прикусі розрізняють 4 групи зубів, у тимчасовому -(відсутні премоляри).

8. Кількість зубів постійного прикусу — 28-32, а тимчасового — 20.

:

1

2

3

4

5

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

?

?

Тестовий контроль ІІрівня

Усне опитування

Журнал

Методичні розробки

?

Тести ІІ рівня

?

Питання

3

2

?

5

?

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— провести обстеження ортодонтичного хворого;

— провести аналіз діагностичної моделі;

— визначити схему лікування;

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Обладнання, інструментарій

Алгоритми

Моделі щелеп, штангенциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати обстеження хворих і рішення ситуаційних завдань

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

3

?

2

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— тести ІІ рівня (див.дод.1);

-питання для контролю вихідного рівня знань:

1. Змінний прикус:

а) І період;

б) ІІ період.

2. Етапи фізіологічного підйому висоти прикусу.

а) І етап;

б) ІІ етап;

в) ІІІ етап;

3. Значення симптому Цилінського в процесі формування постійного прикусу.

4. Заключні площини за Боуме.

5. Заключні площини за Шварцом.

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

— алгоритми виконання практичних навичок

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

хворих;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

а) Підготуватися до наступного заняття на тему: Морфологічна та функціональна характеристика постійного прикусу. Шість ключів оптимальної оклюзії за Ендрюсом.

:

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

 

 

асистент Кирилюк А.М.

 

.

 

 

Зав. кафедри дитячої стоматології д.мед.н., проф.. Мельничук Г.М.

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

18

на основі кредитно-модульної системи навчання.

Модуль №3

Дитяче зубне протезування

Змістовий модуль 2

Комплексна оцінка статусу ортодонтичного хворого

ТЕМА: Морфологічна та функціональна характеристика постійного прикусу. Шість ключів оптимальної оклюзії за Ендрюсом.

.

: Знання морфологічних і функціональних характеристик постійного прикусу є надзвичайно важливим для лікаря-стоматолога фундаментом в проведенні діагностики та лікування зубо-щелепових аномалій.

:

Навчити студентів етапам розвитку постійного прикусу

Оволодіти розумінням 6 ключів оклюзії за Ендрюсом

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

сформувати у студентів деонтологічні представлення при роботі з ортодонтичними хворими;

оволодіти вмінням встаноновлювати психологічний контакт з хворим і його родичами.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

-пропедевтика внутрішніх хворіб

-анатомія

-нормальна фізіологія

3. Внутріпредметна інтеграція:

-ортодонтія

?

?

-анатомічні особливості будови органів порожнини рота

-фізіологічні і функціональні особливості порожнини рота

єктивного обстеження

?

?

?

-розрізняти різні групи зубів

-розріняти органи ротової порожнини

-визначити функції порожнини рота

-провести обстеження ортодонтичного хворого;

-назначити додаткові методи обстеження

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Постійні зуби відрізняються від тимчасових такими особливостями:

1. Висота постійних зубів більша.

2. Постійні зуби мають жовтуватий відтінок на відміну від блакитно-білого у тимчасових.

­ками нахилені орально, а коренями — вестибулярно.

4. На відміну від тимчасових у постійних зубах добре виражений екватор.

5. У пришиєчній ділянці постійних зубів відсутній емалевий валик.

6. У постійних зубах дітей та підлітків відсутні ознаки стирання за фізіологічного прикусу.

7. У постійному прикусі розрізняють 4 групи зубів, у тимчасовому -(відсутні премоляри).

8. Кількість зубів постійного прикусу — 28-32, а тимчасового — 20.

ФІЗІОЛОГІЧНІ ВИДИ ПОСТІЙНОГО ПРИКУСУ

Формування постійного прикусу починається у 6 років, коли починають прорізуватися перші постійні моляри. Умовною межею між змінним і постійним прикусом вважають такий стан зубощелепної системи, коли не залишилося жодного тимчасового зуба.

Постійний прикус підрозділяють на 3 етапи (Ф. Я. Хорошилкина, 1999):

I етап — постійний прикус, який формується (з 12 до 18 років). На цьому етапі, коли відбувається прорізування останніх постійних молярів, простежується активний ріст альвеолярних паростків щелеп. Ріст щелеп особливо активний у перші 1,5 роки (12-13,5 років), уповільнюється в наступні 1,5 роки (13,5-15 років), стихає до 16,5 років і практично відсутній у віці 16,5-18 років. Ріст суттєво залежить від прорізування других постійних молярів, формування коренів ікол, других премолярів і молярів.

III етап — сформований постійний прикус. З установленням у прикусі постійних зубів процеси формування і перебудови кісток уповільнюються, але не припиняються. Мезіальне переміщення зубів триває протягом життя людини залежно від стирання їхніх контактуючих апроксимальних поверхонь. Зменшується простір, який займають зуби у зубній дузі (локальна довжина зубних дуг), тоді як їхня загальна довжина збільшується за рахунок прорізування двох останніх молярів (7, 8).

Ріст і прорізування зубів суттєво впливають на зміни висоти обличчя, яка збільшується з прорізуванням тимчасових зубів на 17 %, перших постійних молярів та наступних зубів — на 14 %, других постійних молярів — на 24 %. Це в сумі дорівнює 55 %. Змінюються пропорції обличчя та його зовнішня форма, оскільки кістки лицевого скелета зміщуються відносно одна одної. Сталість форми та збереження індивідуального вигляду забезпечується ремодулюючим ростом, тобто генетично керованим процесом росту в усіх зонах (суглобний, шовний, апозиційний) у різний час, із неоднаковою інтенсивністю і в різних напрямках.

Існує декілька класифікацій фізіологічних видів постійного прикусу):

 

   

   

   Ортогенічний прикус.

 

Е. И. Гаврилов, А. С. Щербаков (1984)

1. Ортогнатичний прикус

   Ортогенічний прикус.

   Зубоальвеолярна протрузія.

   Опістогнатія.

 

   

   .

   

   Біпрогнатія.

   Опістогнатія.

 

 

В. Н. Копейкин (1987):

1. Ортогнатичний прикус

2. Ортогенічний прикус.

3. Фізіологічна прогенія.

4. Фізіологічна прогнатія.

5. Біпрогнатичне співвідношення.

 

   

   

   

   Фізіологічна прогнатія.

 

В.І. Куцевляк (1998)

1 .Ортогнатичний прикус.

2. Ортогенічний прикус.

3. Біпрогнатія.

4. Опістогнатія.

 

 

Таким чином загальними для всіх класифікацій є 2 фізіологічні види прикусу: ортогнатичний та ортогенічний.

Фізіологічний прикус характеризують лицеві ознаки; ознаки, властиві фізіологічному стану прикусу та скронево-нижньощелепних суглобів, а також міодинамічна рівновага м’язів щелепно-лицевої ділянки.

Описання рис обличчя має велике значення для визначення естетичного прогнозу лікування. Тому необхідно знати описові характеристики обличчя за фізіологічного прикусу. Обличчя за формою поділяють на широкі, середні та вузькі. Окрім того, вони можуть бути круглими, квадратними, овальними, трикутними, з формою усіченого конуса або шестигранника. Вивчаючи профіль, розрізняють середні, опуклі або ввігнуті обличчя.

Умовно обличчя поділяють на три частини: верхню, середню та нижню, які утворюються внаслідок проведення горизонтальних ліній:

   верхня — проходить через надбрівні точки;

   середня — проходить через підносову точку;

   нижня — через нижню частину підборіддя.

Фізіологічний прикус характеризують морфологічні ознаки, одні з яких стосуються всієї зубної дуги, інші — тільки співвідношення передніх зубів, треті — співвідношення бокових зубів.

Ознаки, які стосуються всієї зубної дуги:

1. Верхня зубна дуга має еліпсоїдну форму, нижня — форму параболи.

2. На верхній щелепі зубна дуга більша, ніж альвеолярна, альвеолярна більша, ніж базальна. На нижній щелепі інше співвідношення: зубна дуга менша, ніж альвеолярна, а остання менша ніж базальна. Тому верхній зубний ряд перекриває нижній, а за повної відсутності зубів, навіть за незначного ступеня атрофії альвеолярних відростків, верхня щелепа менша, ніж нижня.

4. Зуби кожного зубного ряду прилягають один до одного, торкаючись контактними пунктами (точкові, лінійні, плоскі), розташованими на апроксимальних поверхнях.

5. Висота коронок зубів поступово зменшується, починаючи від центральних різців і закінчуючи молярами (за винятком ікла).

6. Верхні зуби розташовані з нахилом коронок зовні і коренями всередину; а нижні, навпаки, нахилені коронками орально, а коренями зовні.

Ознаки, які стосуються до передніх зубів:

1. Середні лінії, які проходять між центральними різцями верхньої та нижньої щелеп, лежать в одній сагітальній площині і є продовженням одна одної.

2. Верхні різці перекривають нижні на 1/3 висоти коронки.

3. Нижні різці своїми ріжучими краями контактують із зубним горбиком на піднебінній поверхні верхніх різців (ріжуче-горбиковий контакт).

Ознаки змикання жувальних зубів у щічно-піднебінному напрямку

1. Щічні горбики верхніх премолярів і молярів розташовані назовні від однойменних горбиків нижніх, а щічні горбики нижніх — усередину від однойменних горбиків верхніх, тому верхні піднебінні горбики потрапляють у поздовжні борозенки нижніх зубів, а нижні щічні — у поздовжні борозенки верхніх зубів.

2. Язикові горбики нижніх зубів розташовані всередину від однойменних горбиків верхніх зубів.

3. Зовнішні (щічні) і внутрішні горбики жувальних зубів на обох боках верхньої та нижньої щелеп розташовані на різних рівнях. Поперечний розріз жувальних зубів, якій іде справа наліво або в зворотному напрямку, становить собою поперечну криву, опуклу внизу і ввігнуту вгорі.

4. Верхня зубна дуга ширша від нижньої на величину щічного горбика, завдяки чому розмах бокових рухів нижньої щелепи збільшується і розширюється оклюзійне поле.

Ознаки змикання жувальних зубів у передньо-задньому напрямку:

1. Передній щічний горбик першого верхнього моляра розташований на щічному боці першого нижнього моляра в поперечній борозенці між медіальним і середнім щічними горбиками, а задній щічний горбик — між дистально-щічним горбиком першого нижнього моляра та медіально-щічним горбиком другого моляра.

2. Жувальні поверхні нижніх зубів, починаючи від премолярів і закінчуючи останнім моляром, утворюють увігнуту сагітальну криву поверхню. Жувальні поверхні верхніх жувальних зубів також утворюють сагітальну криву, але не ввігнуту, а опуклу, яка повторює форму нижньої ввігнутої кривої.

Другим варіантом фізіологічного прикусу є прямий або ортогенічний. Він відрізняється від ортогнатичного тим, що ріжучі краї (поверхні) верхніх різців не перекривають нижніх, а встановлюються у прямому контакті (контактують ріжучими поверхнями). Тобто відмінністю є співвідношення передніх зубів у вертикальній площині. В ділянці бокових зубів таке ж взаємовідношення, як і за ортогнатичного прикусу.

В клініці ортопедичної стоматології виділяють інші різновиди фізіологічного прикусу. Це, зокрема, фізіологічна прогнатія і фізіологічна опістогнатія, біпрогнатія.

Ці різновиди прикусу мають такі співвідношення в бокових ділянках, як і за фізіологічного прикусу. А відрізняються від останнього тільки напрямкам альвеолярних гребенів та нахилом фронтальних зубів. За опістогнатичного прикусу передні зуби й альвеолярні відростки з передніми зубами на обох щелепах спрямовані назад; за прогнатичного альвеолярний відросток і передні зуби спрямовані вперед; за біпрогнатії — вперед спрямовані альвеолярні відростки і передні зуби обох щелеп; за фізіологічної прогенії простежується зворотне співвідношення передніх зубів — нижні різці перекривають верхні. Оскільки порушені, співвідношення в ділянці бокових чубів не визначається, то такі прикуси повноцінні і в функціональному відношенні, як вважають автори, які запропонували ці форми.

Заповнюючи клінічну історію хвороби (амбулаторну картку пацієнта), прикус описують у трьох площинах: сагітальній, трансверзальній і вертикальній.

Серединно-сагітальна площина проходить між центральними різцями через шов піднебіння, середину носа і поділяє обличчя на дві частини. В цій площині характеризують розташування нижньої щелепи відносно верхньої в передньо-задньому напрямку (нейтральне, дистальне, медіальне). Орієнтирами описання прикусу слугують:

   наявність щільного контакту різців по сагіталі;

   правильний сагітальний контакт різців, або зворотне перекриття;

   наявність сагітальної щілини (простору між різцями обох щелеп);

   співвідношення іклів;

   співвідношення перших постійних молярів або других тимчасових молярів.

або між іклом і першим тимчасовим моляром (тимчасовий та змінний прикус); передній щічний горбок верхнього постійного моляра розташований у передній міжгорбиковій борозенці між переднім і середнім горбиками нижнього першого постійного моляра.

Вертикальна площина проходить паралельно площині лоба зверху вниз і характеризує наявність різцевого контакту, глибину його перекриття (нормальне, глибоке) або відсутність різцевого контакту. Нормальним вважається перекриття до 1/2 висоти коронки нижнього різця.

Трансверзальна площина (горизонтальна, бокова), перпендикулярна сагітальній площині, дотикається до жувальних горбиків перших постійних молярів і премолярів (медіально-щічних — у перших постійних молярів та медіальних — у премолярів). У цій площині визначають бокові зміщення нижньої щелепи. Орієнтирами описання прикусу є співвідношення щічних горбиків верхніх і нижніх жувальних зубів. За фізіологічного прикусу верхня зубна дуга більша, ніж нижня на величину щічного горбика. Про зміщення нижньої щелепи судять за незбіжністю основ вуздечок губ. Ступінь зміщення визначають за відношенням до коронки нижнього центрального різця.

У 1972 році L. Andrews описав 6 ключів, які характеризують оптимальну оклюзію.

Ключ І — правильні горбиково-фісурні контакти між першими постійними молярами верхньої та нижньої щелеп за правильного нахилу подовжніх осей цих зубів до оклюзійної площини: медіально-щічні горбки перших молярів верхньої щелепи повинні розташовуватися в передній міжгорбиковій борозні нижніх молярів; дистально-щічні горбки перших верхніх молярів повинні щільно контактувати з дистально-щічними горбками перших нижніх молярів та з медіальним скатом щічних горбків других нижніх молярів .

Ключ II — правильна ангуляція (мезіодистальний нахил) в градусах подовжніх осей коронок усіх зубів. Її характеризує величина кута, який утворюється при пересіченні осі клінічної коронки кожного зуба і перпендикуляра до оклюзійної площини. За оптимальної оклюзії — ангуляція позитивна тоді, коли оклюзійний сегмент фаціальної осі клінічної коронки зуба розташований мезіально відносно ясенного і негативна — за зворотного співвідношення; останнє характеризується як відхилення від норми .

Ключ III — правильний торк (вестибулооральний нахил коронок і коренів зубів). Його характеризують величиною кута, який утворюється при пересіченні дотичної до фаціальної осі клінічної коронки зуба в її серединній фаціальній точці та перпендикуляром до оклюзійної площини. Коронки різців розташовані в нормі так, що їхня оклюзійна частина знаходиться вестибулярніше відносно ясенної частини; оральний нахил оклюзійної частини коронок бічних зубів верхнього зубного ряду в нормі збільшується від іклів до молярів .

Ключ IV- зуби, розташовані в зубних рядах, не повинні бути повернутими по осі. Повернуті по осі передні зуби займають менше місця у зубній дузі, що призводить до її сплощення та вкорочення. Повернуті по осі премоляри та моляри займають більше місця в зубній дузі, що призводить до деформації зубної дуги та її подовження, а відповідно, до порушень оклюзії.

Ключ V — наявність щільних контактів між зубами кожного зубного ряду без діастем і трем.

Ключ VI — увігнутість кривої Шпеє не повинна перевищувати 1,5 мм, що вважають найбільшою відстанню між площиною, яка дотикається з ріжучими краями центральних різців нижньої щелепи виступаючими дистальними горбками останніх постійних молярів та найбільш низько розташованою оклюзійною поверхнею бічних зубів. Чим коротша зубна і довша апікальна дуга, тим глибша ввігнутість кривої Шпеє, що призводить до неправильної позиції зубів та відхиленню їх подовжніх осей.

За фізіологічних видів прикусу рухи у скронево-нижньощелепному суглобі здійснюються рівномірно, плавно, без супутніх шумових ефектів (клацання, ляскотіння, хрусту і т. п.

?

:

1

2

3

4

5

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

Тестовий контроль

Усне опитування

Журнал

Методичні розробки

?

Тести ІІ рівня

Питання

3

2

?

5

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— провести обстеження ортодонтичного хворого;

— провести аналіз діагностичної моделі;

— визначити схему лікування;

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Обладнання, інструмен-тарій

Алгоритми

генциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати обстеження хворих і рішення ситуаційних завдань

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

3

?

2

?

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— тести ІІ рівня;

-питання для контролю вихідного рівня знань:

від тимчасових;

Основні характеристики постійного прикусу;

Знати види прикусів. Розрізняти види фізіологічних та патологічних прикусів.

Знати зубні ознаки ортогнатичного прикусу.

Знати ключі оклюзії за Андрюсом.

Знати ключі оклюзії за Енглем.

Знати періоди становлення висоти прикусу з чим їх пов’язують, прогностичне значення.

Вміти трактувати значення заключних площин по L.J. Boume та А.М.Schwarz.

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

— алгоритми виконання практичних навичок

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

хворих;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

а) Підготуватися до наступного заняття на тему: Суб’єктивні та об’єктивні методи обстеження ортодонтичного хворого. Клінічні діагностичні проби Ейшлера-Бітнера, Ільїної-Маркосян.

:

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

 

Кирилюк А.М.

 

.

 

 

Зав. кафедри дитячої стоматології д.мед.н., проф.. Мельничук Г.М.

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

19

на основі кредитно-модульної системи навчання.

Модуль №3

Дитяче зубне протезування

Змістовий модуль 2

Комплексна оцінка статусу ортодонтичного хворого

Суб’єктивні та об’єктивні методи обстеження ортодонтичного хворого. Клінічні діагностичні проби Ейшлера-Бітнера, Ільїної-Маркосян.

, семестр — 10, кількість годин – 2.

: Успішне лікування хворих з зубо-щелепно-лицевими аномаліями і деформаціями залежить від правильного і вмілого обстеження пацієнта. Грамотне обстеження ортодонтичного хворого дає можливість правильно поставити діагноз захворювання і вибрати найбільш ефективний метод лікування, враховуючи вік хворого, його місце проживання та характер аномалії.

:

;

=3).

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

сформувати у студентів деонтологічні принципи при роботі з ортодонтичними хворими;

оволодіти вмінням встаноновлювати психологічний контакт з хворим і його родичами.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дис-ципліни:

-пропедевтика внут-рішніх хворіб

-анатомія

-нормальна фізіологія

?

3. Внутріпредметна інтеграція:

-ортодонтія

?

?

-методику обстеження хворого

-анатомічні особливості будови органів порожнини рота

-фізіологічні і функціональні особливості порожнини рота

єктивного обстеження

?

?

?

-провести обстеження хворого

-розрізняти різні групи зубів

-розріняти органи ротової порожнини

-визначити функції порожнини рота

-провести обстеження ортодонтичного хворого;

-назначити додаткові методи обстеження

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

?

Структурно-логічна схема теми:

?

Скарги

?

?

?

?

Суб’єктивне дослідження — це з’ясування паспортних даних пацієнта, скарг, анамнезу життя і захворювання. Воно проводиться шляхом опитування пацієнта чи його батьків.

­сти співбесіду, відповідати на запитання.

­ших фахівців, які спостерігають за пацієнтом.

­джають хлопчиків.

Розрізняють паспортний, біологічний, зубний і кістковий вік.

(хронологічний, чи календарний) вік — це період з моменту народження до якого-небудь визначеного моменту життя.

­пністю обмінних, структурних, функціональних, регуляторних особливостей і пристосувальних можливостей організму і є обов’язковою функцією часу, але на відміну від паспортного, характеризується менш чіткими інтервалами часу, протягом якого відбуваються необоротні вікові біологічні зрушення в організмі, Біологічний вік може відповідати хронологічному (паспортному) чи випереджати або відставати від нього.

-20

— кількість тимчасових зубів.

0

0-3

Більше 3

0

1-5

Більше 5

0-2

3-8

Більше 8

менше 5

5-10

Більше 10

Хлопчики

менше 8

8-12

Більше 12

Більше 13

­кості постійних зубів розвиток дитини вважають пришвидшеним.

­кової системи. Для визначення кісткового віку частіше користуються рентгенограмою кисті руки.

­нього середовища й ін.).

­сти про те, що їх турбує в даний момент.

ортодонтичних пацієнтів найчастіше бувають пов’язані із естетичними недоліками обличчя та зубощелепної системи, рідше — з порушенням функцій: мовлення, жування, ковтання, дихання, змикання губ; болем і хрускотом у вухах під час відкривання рота при порушеннях у скронево-нижньощелепних суглобах.

дитини, звертають увагу на таке:

— визначення віку батьків на момент народження дитини;

— від якої вагітності народилася дитина, якщо вагітність не перша, то яким був перебіг і кінець попередньої;

­макологічних, радіаційних та інших факторів під час вагітності, що могли призвести до вроджених вад розвитку і каліцтв;

— відхилення в положенні плоду;

­сарів розтин);

— характер вигодовування дитини (грудний, штучний, змішаний);

­лість користування);

— терміни прорізування тимчасових і постійних зубів;

— захворювання зубів і порожнини рота;

— передчасна втрата зубів (у якому віці);

якому віці спостерігалися, скільки разів повторювалися;

— травми (характер, у якому віці); — шкідливі звички;

— положення дитини під час сну;

— характер дихання вдень і під час сну (дитина дихає носом чи через рот; спить із закритим чи відкритим ротом);

— захворювання верхніх дихальних шляхів;

­логічні операції), як вони відбилися на розвитку зубощелепно-лицевої ділянки;

— порушення опорно-рухового апарату (порушення статури, постави

— переломи щелепних і лицьових кісток), у якому віці; проведене лікування;

т. п.);

— стан здоров’я під час обстеження;

— гігієнічний догляд за порожниною рота;

— спадкова обтяженість;

— алергологічний статус;

— екологічні умови в місці проживання.

­вані методи лікування і їхню ефективність; можливість успадкованої передачі окремих ознак будови обличчя, щелеп, прикусу, зубів, і т. п. У зв’язку з тим, що окремі зміни в порожнині рота виникають унаслідок перенесених чи супутніх захворювань, а також у свій час впливають на хід соматичних захворювань, необхідно визначити, як почуває себе пацієнт у даний момент.

Об’єктивне дослідження.

— головний прийом об’єктивного обстеження ортодонтичного пацієнта передбачає загальний огляд, визначення статури та особливостей будови обличчя, огляд порожнини рота.

Під час загального огляду визначають соматичний і психічний розвиток пацієнта, їхню відповідність віку. Звертають увагу на ріст і масу тіла, вгодованість, конституцію.

­ви: нормальну, чи випрямлену; сутулу; лордичну, кіфотичну і сколіотичну.

­ленням опорно-рухового апарату і порушеннями статури.

Також необхідно визначити наявність вторинних статевих ознак (час появи менструації у дівчаток).

Під час огляду голови необхідно визначити її пропорційність розмірам тіла; пропорційність лицьового і мозкового відділів; форму обличчя.

­значенні естетичного прогнозу ортодонтичного лікування.

Індивідуальні вроджені особливості будови і форми обличчя чи підкреслюють, чи зменшують порушення, обумовлені наявністю зубощелепної аномалії.

­ють їх складові.

Зазвичай обличчя підрозділяють на три відносно пропорційні частини: верхню (лобову), середню (носову) і нижню (щелепну).

­женою). Висота верхньої частини обличчя (лобової) залежить від збереження волосся. Особливу увагу приділяють змінам розмірів нижньої частини обличчя.

.

­рами.

­рвоною облямівкою губ свідчать про порушення носового дихання; це може привести до затримки росту середньої частини обличчя -мікроринодисплазії, до формування аденоїдного типу обличчя).

­сту скроневої кістки, що відбивається на розташуванні елементів СНЩС і нижньої щелепи.

Характеризують виразність носогубних складок (згладжені, глибокі чи середньої глибини), що можуть бути проявом сагітальних аномалій прикусу.

­жить від наявності вертикальних чи сагітальних аномалій прикусу.

­боріддя може бути проявом неправильного розташування язика.

Визначають величину нижньощелепних кутів, розміри гілки і тіла нижньої щелепи.

Діагностика стану СНЩС

­ців за максимально відкритого рота, застосування функціонально-діагностичних проб, рентгенологічне дослідження. За необхідності пацієнтів направляють на консультацію до суміжних спеціалістів.

­бні рухи під час опускання нижньої щелепи, ознаки стирання зубів.

­личчя в стані центральної оклюзії та висоту нижньої частини обличчя.

­нта широко відкрити рота. За надмірної екскурсії виростків (вивих, підвивих) пальці за максимально відкритого рота провалюються у пусті суглобні впадини. Пальпаторно можна визначити хруст, ляскіт, а іноді пропальпувати деформований виросток.

­невих м’язів. Біль у м’язах свідчить про гіпертонус.

­жуть бути товчкоподібними, зигзагоподібними, круговими.

сторонніх звичних вивихів, підвивихів, деформуючих артрозів і т. ін. Міогенне — розвивається внаслідок різкого одностороннього гіпертонусу жувальних м’язів (особливо латерального крилоподібного).

).

Велике значення має проведення функціонально-діагностичних проб.

­ком рухаються синхронно, без травмування суглобних поверхонь (виростка, диска, суглобної ямки).

­ростки набули найбільш оптимального зручного положення.

­мого прикусу і потім зробити вертикальні рухи нижньої щелепи. При цьому лікар утримує нижню щелепу пацієнта в заданому положенні. Якщо патологічні симптоми зникли, то це вказує на те, що виростки набули найбільш зручного положення в суглобних ямках.

­кілька разів відкрити та закрити рот і спостерігають за зникненням патологічних симптомів під час рухів щелепи. їх зникнення вказує на усунення фізіологічних рухів виростків.

­шення кінетичної діяльності нейром’язового комплексу.

­вщину прокладки поступово збільшують до усунення патологічних симптомів у суглобах. Усунення симптомів вказує на оптимально зручне положення виростків у суглобних ямках за зімкнутих зубних рядів та на ступінь підвищення прикусу під час лікування.

­нину рота, спочатку слизову оболонку губ і кутів рота. При цьому визначають рельєф губ, величину і характер зволоженості червоної облямівки, наявність патологічних елементів.

Потім визначають симетричність кутів рота, їхній напрямок (підняті вгору чи опущені вниз); наявність післяопераційних рубців (після проведеної хейлопластики); превалювання губ. У нормі верхня губа повинна превалювати над нижньою. Відстовбурчена нижня губа за згладженої губно-підборідної борозни може бути ознакою медіального чи відкритого прикусу.

­дорозвинення фронтальної ділянки нижньої щелепи (скупченість нижніх фронтальних зубів) чи розвитку захворювань пародонта.

­ня, низьке, нормальне), форми і розмірів.

­хівки міжзубного сосочка і слабкі, котрі прикріплюються в ділянці перехідної складки.

) чи вплітаються в нього.

­падках обмежена, при її відведенні вуздечка натягається і набуває трикутної форми з основою біля червоної облямівки губи.

­чуються між центральними різцями. Середня ділянка губи частіше вкорочена, порушується змикання губ.

Л. Ф. Корчак (1990) виділяє чотири варіанти вуздечки верхньої губи (табл. 8).

Корчак

­рному відростку

На верхівці

міжзубного

Широкий із розширенням

­межує відведення губи)

­му відростку

понад 30°

* Основою міжзубного сосочка вважають умовну лінію, що з’єднує найвищі точки краю ясен суміжних зубів.

Аномалії розташування, форми, розмірів і сили вуздечок можуть бути причиною виникнення діастеми, розвитку захворювань пародонта.

­льного розташування нижньої щелепи).

­рушень у зубощелепній системі. Обмеження рухомості язика утруднює смоктання у новонародженої дитини, може призвести до порушень ковтання, неправильної вимови окремих звуків.

Хорошилкина (1972) виділяє 5 типів вуздечки язика, що обмежують його рухи.

До першого виду належать тонкі, майже прозорі вуздечки, нор-мально прикріплені, але обмежуючі його рухи у зв’язку з незначною довжиною.

­лобок.

­нинним тяжем. Під тяжем, що має вигляд шнура, розташована тонка дуплікатура слизової оболонки.

­ються у дітей з уродженими щілинами губи, альвеолярного відростка і піднебіння.

Вуздечки п’ятого виду характерні тим, що тяж мало помітний, його волокна розташовані в товщі язика, сплетені з його м’язами й обмежують рухи.

­ного краю відносно шийок зубів (розростання, рецесія).

­жуть визначатися в ділянці окремих і груп зубів чи мати генералізований характер; виявлятися лише біля ясенних сосочків чи поширюватися і на слизову альвеолярного відростка.

Поверхня прикріплених ясен у нормі має рівномірно розташовані незначні узвишшя, які надають їй вигляду, що нагадує шкірку апельсина. При патологічних процесах поверхня ясен може бути гладкою і блискучою. Це спостерігається при набряку.

За допомогою пальпації визначають консистенцію ясен. У нормі ясна пружні, якщо з’являються патологічні зміни, то вони пухкі пастозні чи щільні. Зміни консистенції ясен супроводжуються змінами її контурів.

­нічних запальних процесах ясна валикоподібно потовщені; ясенний край стає фестончастим.

­йок зубів може визначатися рецесія ясенного краю; при цьому край ясен розташований нижче емалево-дентинної межі.

­нку задньої стінки глотки, визначаючи її стан (атрофічна, нормальна, гіпертрофічна).

­стійного прикусу має такий вигляд:

87654321:12345678

87654321:12345678

­гляд:

V

V

Умовні позначки стану твердих тканин зубів:

C — карієс,

P — пульпіт,

Pt — періодонтит,

П — пломба,

R — корінь,

O — відсутній зуб,

Пс- карієс пломбованого зуба.

 

­чення має такий вигляд:

18 17 16 15 14 13 12 11: 21 22 23 24 25 26 27 28

48 47 46 45 44 43 42 41: 31 32 33 34 35 36 37 38

­мула тимчасового прикусу за такого способу позначення має такий вигляд:

55 54 53 52 51: 61 62 63 64 65

85 84 83 82 81: 71 72 73 74 75

­кості, прорізування, розташування, величини, кольору, структури твердих тканин і т. п.

­ня можуть призвести до змін розташування зубних дуг відносно одна одної, тобто до різних форм зубощелепних аномалій.

­бний) і асиметричний.

Постолаки виділяють такі форми зубного ряду верхньої щелепи: нормальну, звужену, подовжену, вкорочену, сходинкоподібну, симетричну та асиметричну. На нижній щелепі: нормальну, звужену, подовжену, розширену.

Характеризуючи прикус, описують його в трьох площинах: серединно-сагітальній, вертикальній і горизонтальній.

­відношення може бути правильним чи нейтральним; дистальним і мезіальним.

­трах і його протяжність (горизонтальні розміри).

­дечок губ.

­ливо. Для цього необхідні допоміжні методи діагностики (біометрія щелеп, телерентгенографія).

­дження.

Визначивши морфологічні відхилення в будові обличчя і прикусу, межових органів і тканин, застосовують додаткові методи дослідження: біометрію моделей щелеп, визначення характеру порушень функцій зубощелепної системи, рентгенологічні дослідження.

?

:

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

Тестовий контроль

Усне опитування

Журнал

Методичні розробки

?

Тести ІІ рівня

Питання

3

2

?

5

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— провести обстеження ортодонтичного хворого;

— провести аналіз діагностичної моделі;

— визначити схему лікування;

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Обладнання, інструмен-тарій

Алгоритми

Моделі щелеп, штан-генциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати обстеження хворих і рішення ситуаційних завдань

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

3

?

2

?

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— тести ІІ рівня;

-питання для контролю вихідного рівня знань:

1.Методи обстеження ортодонтичного хворого;

єктивного обстеження;

а)скарги хворого;

б)стан матері в період вагітності;

в)перебіг пологів;

г)наявність спадкових захворювань.

3.Складання родоводу;

4.Характер вигодовування немовляти.

5.Оцінка прорізування зубів.

6.Наявність шкідливих звичок.

єктивного обстеження;

8.Визначення конфігурації обличчя;

9.Характер жування;

10.Визначення рухів нижньої щелепи;

11.Клінічні фізіологічні проби Ільїної-Маркосян;

12.Клінічні проби Ешлера;

13.Виявлення порушень мовної функції;

яких тканин та слизової оболонки порожнини рота.

15.Визначення стану зубів.

16.Вивчення міжоклюзійних співвідношень зубних рядів.

17.Складові частини попереднього діагнозу.

18.Заповнення історії хвороби.

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

— алгоритми виконання практичних навичок

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

хворих;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

виміру довжини зубного ряду. Визначення ширини зубного ряду за Поном. Визначення довжини переднього відділу зубного ряду. Графічне зображення форми зубного ряду.

:

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

 

 

асистент Кирилюк А. М.

   

__

   

 

Зав. кафедри дитячої стоматології д.мед.н., проф.. Мельничук Г.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття №20

на основі кредитно-модульної системи навчання.

Модуль №3

Дитяче зубне протезування

Змістовий модуль 2

Комплексна оцінка статусу ортодонтичного хворого

ТЕМА: Основні антропометричні виміри на діагностичних моделях і їх діагностичне значення (індекси Тона, Малигіна, Долгополової). Особливості виміру довжини зубного ряду. Визначення ширини зубного ряду за Поном. Визначення довжини переднього відділу зубного ряду. Графічне зображення форми зубного ряду.

.

: Поглиблене обстеження ортодонтичних хворих за допомогою спеціальних методів діагностики дає можливість вивчити складні зубо-щелепові деформації, розробити відповідний план лікування, враховуючи індивідуальні особливості, прослідкувати за змінами, які проходять в процесі ортодонтичного лікування, а також оцінити його результати.

:

;

.

;

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

сформулювати уявлення про пріоритет вітчизняної медичної школи у вирішенні проблеми лікування аномалій та деформацій зубощелепової системи;

на матеріалі теми розвити почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

-пропедевтика внутрішніх хворіб

-анатомія

-нормальна фізіологія

?

2.Внутріпредметна інтеграція:

-ортодонтія

?

?

-методику обстеження хворого

-анатомічні особливості будови органів порожнини рота

-фізіологічні і функціональні особливості порожнини рота

єктивного обстеження

?

?

?

-провести обстеження хворого

-розрізняти різні групи зубів

-розріняти органи ротової порожнини

-визначити функції порожнини рота

-провести обстеження ортодонтичного хворого;

-назначити додаткові методи обстеження

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Структурно-логічна схема теми:

Біометричний метод дослідження діагностичних моделей щелеп

­них досліджень та порівняння отриманих результатів під час ортодонтичного лікування.

­вно і чітко відзняти зубні ряди, альвеолярні відростки, перехідну складку слизової оболонки з відображенням вуздечок губ і язика та тяжів; піднебіння, під’язикової ділянки та верхньощелепних горбів.

­них зубів .

На моделях відзначають прізвище, ім’я пацієнта, вік і дату зняття відбитків.

Для визначення розмірів зубів, зубних рядів, апікальних базисів щелеп застосовують модифікований штангенциркуль чи спеціальні вимірники, а також різні пристосування типу ортохреста, симетроскопа, ортометра і т. ін.

­прямках: сагітальному, вертикальному і горизонтальному.

зубів.

­бні та овальні.

14, 15).

Середня ширина (у мм) тимчасових зубів (за Ветцелем)

6.0/10,75

Дані розмірів (у мм) коронок постійних зубів (за В. Л. Устименком)

Ширина

Висота

середній

­на

9,6-10,6

Порівняння виміряної ширини коронок тимчасових і постійних зубів з їхньою середньостатистичною величиною, що наведено в таблицях, дозволяє визначити зміни їхніх розмірів (макро- і мікродентію).

.

більше ширини коронки аномально розташованого зуба для вибору методу лікування є абсолютним показанням до видалення окремих зубів.

­лярної поверхні, а у бічних зубів — від середини щічного горбка до пришийкової межі.

Товщина коронок зубів виміряється для фронтальних і бічних зубів як їхній вестибуло-оральний розмір.

­ньої щелеп

дорівнює 1,35.

1.35 (1)

­зців та індивідуальну макродентію.

і більше.

.

.

­муємо величину недостатності місця для різців.

SI × 1,35 = сума ширини 4-х верхніх різців (2)

­ності фронтальних зубів різного ступеня тяжкості.

­ніх і нижніх різців і підтвердила їхній взаємозв’язок за тимчасового ортогнатичноґо прикусу. Індекс Долгополової дорівнює 1,3.

дорівнює 1,23.

дорівнює 1,42.

Визначення довжини зубних рядів

­них до дистальної поверхні першого постійного моляра протилежного боку, надаючи дроту форми зубного ряду. Довжина зубного ряду повинна дорівнювати сумі мезіо-дистальних розмірів 12 постійних або 10 тимчасових зубів.

Визначення трансверзальних розмірів зубних рядів (ширини)

­цями, іклами, першими і другими тимчасовими молярами.

­ташовані на верхівках зубних горбків (з орального боку), у перших і других молярів — на жувальних поверхнях у передньому поглибленні на місці пересічення поздовжньої і поперечної борозен.

.

­ною до другого премоляра (контактна точка між премолярами).

На перших молярах ширина верхньої щелепи вимірюється між точками у передніх поглибленнях поздовжньої фісури, а на нижній Щелепі — між дистальними щічними горбками перших молярів.

­но від суми мезіо-дистальних розмірів 4-х верхніх різців.

 

у змінному прикусі замість вимірювальних точок на премолярах беруть дистальні ямочки перших тимчасових молярів на верхній щелепі чи їхні дистальні щічні горбки на нижній щелепі.

­новану ними таблицю.

Linder-Hart

55,5

­нувала визначати ширину між іклами залежно від суми мезіо-дистальних розмірів 4-х нижніх різців, оскільки їхні розміри менш варіабельні (табл. 18).

Показники (у мм) ширини зубних рядів у ділянці іклів

(за А. Б. Слабковською)

Сума ширини

31,1

Визначення сагітальних розмірів зубних рядів

­чають довжину переднього відрізка і загальну сагітальну довжину зубного ряду.

­сових молярів ( табл. 19).

Сагітальні розміри (у мм) зубних рядів дітей у тимчасовому прикусі за фізіологічної оклюзії (за З.І. Долгополовою)

27,3+0,1

 

20).

Показники довжини переднього відрізка

21.0

­ного і бічних).

­рія бічних ділянок зубних дуг і визначене співвідношення розмірів фронтальної і бічної ділянок.

­го співвідношення зубів.

Визначення параметрів апікального базису.

­кального базису (рис. 83).

­го базису верхньої щелепи дорівнює 44 %, а нижньої — 43 % від суми мезіо-дистальних розмірів 12 постійних зубів кожної щелепи.

(для верхньої щелепи)

(для нижньої щелепи)

Г. Снагіною, воно може бути 2 ступенів:

— ширина апікального базису дорівнює 42-39 % на верхній щелепі і 41-38 % — на нижній щелепі.

— ширина апікального базису дорівнює 39-32 % на верхній і 38-34 % — на нижній щелепі.

­ня до зменшення розмірів зубної дуги за рахунок видалення окремих зубів для усунення невідповідності між розмірами зубної дуги та апікального базису.

Г. Снагіна пропонує користуватися такою формулою:

­верхні перших постійних молярів.

У дітей із тимчасовим прикусом ширина апікального базису складає 55,7 % на верхній і 50,0 % на нижній щелепах від суми мезіо-дистальних розмірів 10 тимчасових зубів.

рів. Точки для вимірювання знаходяться в поглибленнях відповідно до проекції верхівки міжзубного сосочка між вищезгаданими зубами.

:

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

Тестовий контроль

Усне опитування

Журнал

Методичні розробки

?

Тести ІІ рівня

Питання

3

2

?

5

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— провести обстеження ортодонтичного хворого;

— провести аналіз діагностичної моделі;

— визначити схему лікування;

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Обладнання, інструмен-тарій

Алгоритми

Моделі щелеп, штан-генциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати обстеження хворих і рішення ситуаційних завдань

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

3

?

2

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— задачі і тести ІІ рівня (див.дод.1);

-питання для контролю вихідного рівня знань:

1.Особливості антропометричного методу обстеження діагностичних моделей.

2.Методи вимірювання ширини зубів і зубних рядів.

3.Індекс Пона:

а) точки для визначення індексу Пона на премолярах верхньої щелепи;

б) точки для визначення індексу Пона на молярах верхньої щелепи;

в) точки для визначення індексу Пона на премолярах нижньої щелепи;

г) точки для визначення індексу Пона на молярах нижньої щелепи щелепи;

д) формула для визначення інексу Пона на премолярах;

е) формула для визначення індексу Пона на молярах;

є) інтерпритація результатів

4.Індекс Коркхауза.

а) методика визначення;

б) інтепритація результатів;

5.Індекс Тона;

6.Індекс Малигіної;

7.Індекс Долгополової;

8.Методика вимірювання діагностичних моделей за Снагіною.

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

— алгоритми виконання практичних навичок

Матеріали контролю для заключного етапу:

результати антропометричного дослідження моделей;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

а) Підготуватися до наступного заняття на тему: Рентгенологічні методи дослідження зубощелепового апарату у дітей (прицільна і аксіальна рентгенографія зубів). Ортопантомографія. Техніка проведення та розшифрування. Методика проведення профільної телерентгенографії. Розшифрування телерентгенограм.

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

асистент Кирилюк А.М.

 

 

.

 

 

Зав. кафедри дитячої стоматології д.мед.н., проф.. Мельничук Г.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття №21

на основі кредитно-модульної системи навчання.

Модуль №3

Дитяче зубне протезування

Змістовий модуль 2

Комплексна оцінка статусу ортодонтичного хворого

ТЕМА: Рентгенологічні методи дослідження зубощелепового апарату у дітей (прицільна і аксіальна рентгенографія зубів). Ортопантомографія. Техніка проведення та розшифрування. Методика проведення профільної телерентгенографії. Розшифрування телерентгенограм.

.

: Вивчення варіантів будови лицевого скелету при нормальному прикусі і його відхиленнях має значення для діагностики зубощелепових аномалій, вибору плану лікування, визначення його прогнозу, а також вивчення змін, які відбуваються в процесі лікування.

:

.

Оволодіти методикою розшифрування рентгенівських знімків.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

на матеріалі теми розвити чуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій;

сформувати систему правових представлень, звязаних з діяльністю в області стоматології.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

-анатомія;

?

-рентгенологія;

?

2. Внутріпредметна інтеграція:

-ортодонтія.

?

?

-морфологічну будову органів зубощелепової системи;

-основні методи проведення рентгенологічних досліджень;

-методи рентгенологічного обстеження ортодонтичних хворих.

?

?

-розрізняти кісткові утворення зубощелепової системи;

-прочитати рентгенівський знімок;

?

-розшифровувати дані рентгенологічних досліджень.

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

­браження досліджуваного об’єкта.

­вання в стоматології і зокрема в ортодонтії. Він використовується як для діагностики, так і для визначення ефективності проведених втручань. Застосування повторних рентгенограм у динаміці лікування дозволяє простежити плин патологічного процесу, вчасно виявити і запобігти можливим ускладненням, скласти план і прогноз ортодонтичного лікування.

­бції коренів тимчасових і стадії формування коренів постійних зубів.

­ти таке (рис. 85):

1. Належність зубів до тимчасового чи постійного прикусу.

2. Ступінь резорбції коренів тимчасових зубів.

­го зуба.

4. Співвідношення фолікула постійного зуба і коренів тимчасового.

5. Стадію формування коренів постійних зубів.

6. Стан піднебінного шва.

7. Стан періапікальних тканин опорних зубів.

8. Розмір зуба, що не прорізався.

9. Наявність надкомплектних і ретенованих зубів.

10. Наявність перелому коронки чи кореня зуба.

у): У

— розмір зуба, який не прорізався; х — розмір зуба, що не прорізався, на рентгенограмі; У — розмір однойменного зуба протилежного боку, що прорізався; у — його розмір на рентгенограмі.

або оклюзійна рентгенографія, за допомо гою якої можна одержати:

1. Ділянку більшої довжини.

2. Наявність і розташування ретенованих зубів.

3. Стан піднебінного шва.

­них залоз.

5. Наявність лінії перелому при травмі.

6. Наявність перелому коронки чи кореня зуба при травмі.

­шенням відкривання рота, а також за підвищеної чутливості слизової оболонки порожнини рота, що призводить до підвищеного блювального рефлексу.

­ностують звуження верхньої щелепи чи її зубної дуги і планують розширення, а також для лікування діастем показана рентгенографія піднебінного шва.

­ний .

­рідження кісткової тканини чи розширення щілини між коренями Центральних різців ближче до вершини альвеолярного відростка.

­ня кута нижньої щелепи і характеру прорізування зубів «мудрості». Рентгенографія скронево-нижньощелепних суглобів.

­нтів скарг чи симптоматики з боку СНЩС чи наявність зубощелепної аномалії, пов’язаної зі зсувом нижньої щелепи (дистальний, мезіальний, перехресний види прикусу).

та ін.

­нальні рентгенограми СНЩС. Для цього виготовляють по два знімки за відкритого і закритого рота (за зімкнутих зубів у положенні центральної оклюзії).

На таких рентгенограмах визначається:

1. Положення суглобних голівок у суглобних ямках.

­дають суглоб.

3. Ширина суглобної щілини.

­нього слухового проходу), одночасно він проходить через слуховий отвір досліджуваного боку, тобто майже аксіально через суглобну голівку.

На рентгенограмах, отриманих за цією методикою, можна виявити:

1. Контури елементів суглоба.

2. Взаємовідношення елементів суглоба.

3. Грубі патологічні зміни.

Однак це укладання непридатне для вивчення функції СНЩС. Крім того можливі різні перекручення, особливо ширини суглобної Щілини. На знімку також погано помітні незначні зміни в суглобі.

­браження окремого шару. Томографія використовується в основному Для уточнення патології верхньої щелепи і для досліджень СНЩС.

­мограми. При цьому зображення досліджуваного об’єкта виходить більш чітким і контрастним.

є різновидом зонографії

неоднаково в центральному і бічному відділах щелеп. Слід зазначити також нечіткість зображення передніх відділів щелеп і проекцію на них шийного відділу хребта.

ньощелепних пазух; виличних кісток. На нижній щелепі — зубної, альвеолярної і базальної дуг; краю нижньої щелепи; гілок і кутів.

Пряма панорамна рентгенографія дозволяє вивчити:

1. Взаємовідношення зубних рядів у прикусі у мезіо-дистальному напрямку.

­прямку.

3. Належність зубів до тимчасового чи постійного прикусу.

4. Стадію формування коренів постійних зубів.

5. Ступінь резорбції коренів тимчасових зубів.

6. Наявність, стадію формування і положення зачатків постійних зубів.

7. Співвідношення зачатків постійних зубів і коренів тимчасових зубів.

Нахил зубів, що прорізалися, і ретенованих зубів відносно сусідніх зубів і серединно-сагітальної площини.

9. Відносну зубоальвеолярну висоту в передній і бічній ділянках щелеп.

10. Глибину різцевого перекриття.

­цьового кістяка.

13. Наявність і ступінь скривлення носової перегородки.

14. Величину носових раковин.

15. Величину носової порожнини.

16. Величину і стан гайморових порожнин.

­ка і тіла верхньої щелепи.

18. Розташування суглобних голівок СНЩС у суглобних ямках;

19. Розташування під’язикової кістки.

(1937).

визначають кістковий вік.

­накових розмірів. Хронологічний вік дівчаток і хлопчиків — 9 років.

­вих розмірів. Апогей росту настане через 2 роки, однак ріст верхньої Щелепи закінчується, а нижньої триває. Хронологічний вік дівчаток — 9 років 7 міс, хлопчиків — 11 років 2 міс.

­ралізація крючкоподібної кістки. Хронологічний вік дівчаток -10 років 5 міс, хлопчиків — 11 років 9 міс.

­лепу, тому що можна пропустити зручний момент, особливо за П класу за Енглем.

— настає пік пубертатного росту, що збігається з початком менструального циклу в дівчаток. У медіальній фаланзі 3-го пальця епіфіз ширший, ніж діафіз. Хронологічний вік дівчаток — 12 років 4 міс, хлопчиків — 14 років.

— настає спад пубертатного росту. Дистальна фаланга 3-го пальця формується: зникає смуга просвіту між епіфізом і діафізом. Хронологічний вік дівчаток — 13 років 1 міс, хлопчиків -15 років 4 міс.

­вчаток — 14 років 1 міс, хлопчиків — 16 років.

­пи вже неможливе.

— з’єднання епіфіза і діафіза променевої кісти. Ця стадія свідчить про закінчення формування скелета дитини. Хронологічний вік дівчаток — 16 років 5 міс, юнаків — 17 років 3 міс. На цій стадії Камінек рекомендує планувати складні щелепно-лицеві операції, які необхідно проводити після закінчення формування кістяка .

­лежно від віку пацієнт.

 

:

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

Тестовий контроль

Усне опитування

Журнал

Методичні розробки

?

Тести ІІ рівня

Питання

3

2

?

5

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— провести обстеження ортодонтичного хворого;

— провести аналіз діагностичної моделі;

— визначити схему лікування;

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Обладнання, інструмен-тарій

Алгоритми

Моделі щелеп, штан-генциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати обстеження хворих і рішення ситуаційних завдань

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

3

?

2

?

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— задачі і тести І рівня (див.дод.1);

-питання для контролю вихідного рівня знань:

Методика проведення прицільної внутрішньоротової рентгенографії.

Методика оцінки прицільної внутрішньоротової рентгенографії.

Методика проведення аксіальної внутрішньоротової рентгенографії.

Методика оцінки аксіальної внутрішньоротової рентгенографії.

Методика проведення рентгенографії піднебінного шва.

Методика оцінки рентгенографії піднебінного шва.

Методика проведення панорамної рентгенографії.

Методика оцінки панорамної рентгенографії.

Методика проведення томографії.

Методика оцінки томографії.

Методика проведення рентгенографії скронево-нижньощелепового суглобу.

Методика оцінки рентгенографії скронево-нижньощелепового суглобу.

Методика проведення рентгенографії кисті рук.

Методика оцінки рентгенографії кисті рук.

Телерентгенографія голови в боковій та прямій проекціях, діагностичне значення, показання до використання.

Методика проведення ТРГ.

Основні принципи і підходи ТРГ-вимірювань. Основні точки.

Аналіз ТРГ по Шварцу.

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

— алгоритми виконання практичних навичок

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

амбулаторні історії хвороби;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

?

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

— методичні рекомендації;

— домашнє завдання:

а) Підготуватися до наступного заняття на тему: Теорії перебудови кісткової тканини, що пояснюють процес переміщення зубів при апаратурному лікуванні (Флюренса, Валькгофа-Кінгслея, Опенгейма, Калвеліса та ін.).

б) Зарисувати в альбомах схематично телерентгенограму.

 

асистент Кирилюк А. М.

 

 

.

 

 

Зав. кафедри дитячої стоматології д.мед.н., проф.. Мельничук Г.М

 

 

 

 

 

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття №22

на основі кредитно-модульної системи навчання.

Модуль №3

Дитяче зубне протезування

Змістовий модуль 2

Комплексна оцінка статусу ортодонтичного хворого

ТЕМА: Теорії перебудови кісткової тканини, що пояснюють процес переміщення зубів при апаратурному лікуванні (Флюренса, Валькгофа-Кінгслея, Опенгейма, Калвеліса та ін.).

.

: Знання та розуміння базових принципів переміщення зубів та перебудови кісткової тканини під час ортодонтичного лікування є основою правильної клінічної тактики лікаря, уникнення ускладнень та раціонального планування ретенційного періоду.

:

1.Вивчити основні принципи перебудови кісткової тканини під час ортодонтичного лікування;

2.Провести критичний аналіз недоліків різних теорій перебудови кісткової тканини.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

на матеріалі теми розвити почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій;

сформулювати уявлення про основи психотерапевтичного підходу до хворих;

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

-пропедевтика внутрішніх хворіб

-анатомія

-нормальна фізіологія

?

2.Внутріпредметна інтеграція:

-всі наступні клінічні теми

?

?

-методику обстеження хворого

-анатомічні особливості будови органів порожнини рота

-фізіологічні і функціональні особливості порожнини рота

-класифікації аномалій та деформацій зубощелепової системи

?

?

?

-провести обстеження хворого

-розрізняти різні групи зубів

-розріняти органи ротової порожнини

-визначити функції порожнини рота

-провести обстеження ортодонтичного хворого;

-методику виставлення кінцевого діагнозу.

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Структурно-логічна схема теми:

Морфологічні зміни в зубощелеповій системі під впливом ортодонтичного лікування

Клінічні спостереження, вимір діагностичних моделей щелеп і телерентгенограм голови до й після ортодонтичного виправлення зубощелепових аномалій показують, що в результаті дії ортодонтичних апаратів змінюються положення зубів, ширина, довжина й форма зубних рядів й альвеолярних відростків, розмір і положення щелепних костей. Ще наприкінці минулого сторіччя лікарі, що займалися ортодонтичною практикою, прагнули зрозуміти, у результаті яких процесів можуть відбуватися ці зміни. Спочатку думали, що переміщення зубів пов’язане з еластичними властивостями кісткової тканини. На думку Кінгслея, при швидкому переміщенні зубів відбувається еластична деформація альвеоли, при цьому зуби переміщаються разом з кісткою, з98+6берігаючи свою функцію. О. Валькгофф також уважав, що при застосуванні великої сили переміщення зуба відбувається внаслідок утворення різниці напруги між окремими ділянками щелепної кістки, що оточує зуб, тобто за рахунок еластичності кісткової тканини. Зуб здобуває стійке положення в результаті вирівнювання різниці напруги, викликаної його переміщенням. Рецидив при ортодонтичному лікуванні наступає через збереження напруги в навколишніх тканинах.

З 1904 р. з метою визначення впливу ортодонтичних апаратів на зубні й навколозубні тканини при переміщенні зубів у горизонтальній і вертикальній площинах початі експерименти на тварин — мавпах, собаках, кроликах, пацюках; стали вивчати стан тканин зуба й кісткової тканини щелепи на гістологічних препаратах. Одночасно проводилися клінічні й рентгенологічні дослідження. У результаті цих робіт було отримано багато корисних для практики відомостей.

(зона тяги), стимулюючи побудову нової кісткової тканини. Завдяки резорбції кістки в зоні тиску й побудові її в зоні тяги зуб переміщається в напрямку діючої сили.

Гістологічні препарати показують, що при дії на коронкову частину зуба горизонтально спрямованої сили у випадках переміщення зубів у напрямку піднебіння, передодня рота, мезіально або дистально в пародонту виникають зони тиску й натягу.

На стороні тиску періодонтальна щілина звужується, на стороні натягу — розширюється. Якщо відбувається корпусне, поступальне переміщення зуба, тобто коли коронка й корінь зуба переміщаються в тому самому напрямку, без нахилу в яку-небудь сторону, то зони тиску й натяги формуються на протилежних сторонах лунки.

похилому переміщенні зуба коронка із частиною кореня зуба переміщається убік діючої сили, а верхня частина кореня відхиляється в протилежну сторону, тобто відбувається обертання зуба навколо горизонтальної осі. При цьому як на одній, так і на іншій стороні формуються зона тиску й зона натягу.

У перші ж годинники силової дії апарата в зоні тиску відбувається стиск волокон зв’язки зуба, а також розташованих у цих ділянках судин і нервових закінчень. У зоні натягу зубна зв’язка розтягується. У лунці зуба починається складна перебудова кісткової тканини, що полягає в тісній взаємодії процесів резорбції кістки і її побудови. Інтенсивність цих процесів у різний термін дії апаратів неоднакова. Ґрунтуючись на отримані в експерименті даних, Т.Г. Сухарев ділить процеси перебудови кісткової тканини на три періоди.

У першому періоді активної дії апаратів у місцях тиску поверхня альвеолярної кістки, звернена до кореня зуба, і стінки кістковомозкових порожнин лунки піддаються резорбції. У місцях дії натяги відзначається нерізкий виражений процес остеобластичної побудови кісткової тканини.

У другому періоді поряд із триваючою резорбцією кістки альвеоли в місцях тиску активізуються процеси остеобластичної побудови кісткової тканини в місцях натягу.

У третьому періоді активної дії апаратів виявляється помітне посилення регенеративного процесу як у місцях дії тяги, так й у місцях дії тиску.

Таким чином, резорбція й побудова кісткової тканини, що виникають під дією ортодонтичних апаратів, протікають одночасно з перевагою на різних етапах ортодонтичного лікування того або іншого процесу.

А. І. Поздняковою й А. А. Анікієнко дослідження показали, що при переміщенні зубів перебудова кістки лунки зуба відбувається не тільки з боку періодонтальної щілини, але й на ясенній її поверхні. Ці зміни протилежні: якщо в зоні тиску на внутрішній поверхні лунки переважає резорбція кісткової тканини, то на ясенній поверхні — побудова її. Якщо ж у зоні натягу на внутрішній поверхні лунки має місце побудова кістки, то на ясенній — резорбція. Тим самим зберігаються товщина й форма лунки.

При переміщенні зубів у вертикальній площині діють ті ж закони перебудови.

При зубоальвеолярному подовженні, що здійснюється за допомогою тяги з метою збільшення висоти альвеолярних відростків, при переміщенні ретенованних зубів або частково, що прорізалися зубів, волокна зубної зв’язки натягаються, стимулюючи побудову нової кістки в області гребеня лунки, її дна й по всій внутрішній поверхні. Зуб разом зі знову споруджуваною лункою переміщається в напрямку діючої сили. Такого ж перетворення в кості відбуваються й при роз’єднанні зубних рядів для збільшення висоти альвеолярних відростків. За даними Д.А. Калвеліса, тканинні перетворення в цих випадках протікають менш інтенсивно.

зубоальвеолярному укороченні зона тиску утвориться не тільки в області дна лунки зуба, але й по всій її внутрішній поверхні. Обумовлено це, на думку Д.А. Калвеліса, формою кореня зуба й лунки. В області гребеня, дна й внутрішньої поверхні лунки кісткова тканина резорбується.

У практичній роботі майже неможливо переміщати зуби строго у вертикальній площині. Як правило, крім вертикального переміщення, має місце й нахил зуба в ту або іншу сторону, що залежить від точки прикладання й напрямку діючої сили, тому процеси перебудови кістки носять більше складний характер у порівнянні з їхнім схематичним описом.

Найбільш складна перебудова кістки відбувається при обертанні зуба по вертикальній осі. При цьому виді переміщення відзначаються натяг зв’язки зуба й формування не тільки зон тяги, але й зон тиску з характерною складною перебудовою кістки.

Перебудова кістки, починаючись із лунки зуба, зачіпає усе більше глибокі шари кісткової тканини щелепи. Макропрепарати, отримані Х.А. Каламкаровым у досвідах на собаках, показали, що під впливом ортодонтических апаратів може змінюватися форма як щелеп, так і мозкової частини черепа.

В.Ю. Курляндський, використовуючи метод фотопружності, спробував на моделі щелепи з епоксидної смоли, переглядаючи її в поляризованому світлі, простежити поширення напруги в тілі щелепи при силовому навантаженні на різні зуби. Це дозволяє довідатися, у яких ділянках щелепи виникає напруга при переміщенні тих або інших зубів.

зона тиску. У поверхневому й глибокому кістковому шарах суглобної ямки й голівки нижньої щелепи відповідно до змін функціонального й механічного навантаження відбувається складна перебудова кісткових структур. Для того щоб перебудова кісткової тканини протікала цілеспрямовано, дуже важливо регулярне користування апаратом. Часте зняття апарата, тривалі перерви в лікуванні порушують плин процесів перебудови, заважають формуванню стійких морфофункціональних зв’язків, подовжують строки ортодонтичного лікування, викликають рецидиви аномалій.

Складна морфологічна перебудова кістки відбувається й у ретенційному періоді. Великий вплив у цей час робить жувальне навантаження на зуби. У результаті активного впливу апаратів і жувального тиску на кістку може змінюватися вся структура кісткової тканини щелепи.

Багато дослідників (Д.А. Калвеліс, Хунтер, Шур, Янг й ін.) у своїх експериментах показали, що зміни в кістковій тканині лунки зуба при переміщенні депульпованих зубів не відрізняються від змін, що відбуваються при переміщенні недепульпованих зубів. Не встановлено розходжень у залежності структурних перетворень кістки від виду застосовуваних апаратур — функціональної або механічної дії (Х.А. Андерсон, Д.А. Калвеліс, Г.Т. Сухарев, Мойерс і Бауэр й ін.). Доведено, однак, що великий вплив на характер перебудови кісткової тканини при ортодонтичному лікуванні робить сила, що розвиває апаратом.

На думку Мойерса й Бауэра, при застосуванні більших сил через тиск змінюються форма судин і швидкість току крові, що веде до порушення живлення тканин. При тривалому впливі більших сил у кості можуть виникати вогнища некрозу. Автори вказують на те, що навіть невеликі сили викликають застій у судинах і тому можуть бути причиною виникнення патологічних процесів. Щоб уникнути негативного впливу автори рекомендують застосовувати сили, рівні капілярному тиску 26 г/см (2000 Н/м).

На ортодонтичний вплив реагують не тільки кісткова тканина щелепи, але й тканини зуба, а також слизова оболонка ясна й піднебіння, у якій виявлені запальні явища. У пульпі зуба під час активної дії апаратів відзначаються різка гіперемія й сітчаста атрофія, шар одонтобластів вакуолізований. У ретенційому періоді, як показали дослідження А.А. Анікієнко, всі ці явища пропадають. На гістологічних препаратах після припинення активної дії апаратів й 60-денного ретенційного періоду не виявлено сітчастої атрофії. Шар одонтобластов добре виражений.

за допомогою пластинок із пружинами зустрічається дуже часто.

Х.А. Каламкаров на підставі експериментальних даних прийшов до висновку, що пересування молочних зубів, у якому би напрямку воно не здійснювалося, не робить негативного впливу на розвиток зачатків постійних зубів: разом з коріннями молочних зубів вони переміщаються в напрямку прикладеної сили.

Переміщати постійні зуби, на думку Энгля, краще до закінчення формування верхівки кореня, коли є широкий отвір. При завершенні формування кореня пересування робити сутужніше.

Клінічні спостереження А.А. Анікієнко й Л.І. Камишевої підтвердили думку Енгля. Ортодонтичне переміщення зубів з несформованими коріннями при застосуванні невеликих сил не робить негативного впливу на формування кореня. Переміщення зубів з повністю сформованим коренем може викликати резорбцію його верхівки.

:

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

Тестовий контроль

Усне опитування

Журнал

Методичні розробки

?

Тести ІІ рівня

Питання

3

2

?

5

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

ортодонтичного хворого;

— провести аналіз діагностичної моделі;

— визначити схему лікування;

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Обладнання, інструмен-тарій

Алгоритми

Моделі щелеп, штан-генциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати обстеження хворих і рішення ситуаційних завдань

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

3

?

2

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

-питання для контролю вихідного рівня знань:

Теорія перебудови кісткової тканини при апаратурному переміщенні зубів за Флюренсом.

Теорія перебудови кісткової тканини при апаратурному переміщенні зубів за Кінгслеєм-Валькгофом.

Теорія перебудови кісткової тканини при апаратурному переміщенні зубів за Опенгеймом.

Теорія перебудови кісткової тканини при апаратурному переміщенні зубів за Калвелісом.

Механізм перебудови зубощелепового апарату при горизонтальному переміщенні зубів.

Механізм перебудови зубощелепового апарату при вертикальному переміщенні зубів.

Механізм перебудови зубощелепового апарату при розширенні щелеп.

Механізм перебудови зубощелепового апарату при сагітальному переміщенні нижньої щелепи.

Механізм перебудови зубощелепового апарату при вертикальному переміщенні нижньої щелепи.

;

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

алгоритми виконання практичних навиків

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

амбулаторні історії хвороби;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

а) Підготуватися до наступного заняття на тему: Класифікація ортодонтичних сил за Шварцем. Характер морфологічних і функціональних змін у пародонті при використанні малих, середніх, великих, переривчастих і постійнодіючих сил в ортодонтії.

Зарисувати в альбомах схематично зміни в тканинах пародонту при переміщенні зубів

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

 

асистент Кирилюк А.М.

 

.

 

.

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття №23

на основі кредитно-модульної системи навчання.

Модуль №3

Дитяче зубне протезування

Змістовий модуль 2

Комплексна оцінка статусу ортодонтичного хворого

ТЕМА: Класифікація ортодонтичних сил за Шварцем. Характер морфологічних і функціональних змін у пародонті при використанні малих, середніх, великих, переривчастих і постійнодіючих сил в ортодонтії.

.

: Знання та вміле використання сил в ортодонтії мають вирішальне значення у проведенні правильного успішного лікування та запобігання небажаних наслідків та ускладнень.

:

1.Вивчити основні малих, середніх, великих, переривчастих і постінодіючих сил в ортодонтії;

2.Навчитись вибирати оптимальні сили для лікування пацієнтів у кожному індивідуальному випадку.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

на матеріалі теми розвити почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій;

сформулювати уявлення про основи психотерапевтичного підходу до хворих;

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

-пропедевтика внутрішніх хворіб

-анатомія

-нормальна фізіологія

?

2.Внутріпредметна інтеграція:

-всі наступні клінічні теми

?

?

-методику обстеження хворого

-анатомічні особливості будови органів порожнини рота

-фізіологічні і функціональні особливості порожнини рота

-класифікації аномалій та деформацій зубощелепової системи

?

?

?

-провести обстеження хворого

-розрізняти різні групи зубів

-розріняти органи ротової порожнини

-визначити функції порожнини рота

-провести обстеження ортодонтичного хворого;

-методику виставлення кінцевого діагнозу.

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Структурно-логічна схема теми:

відстоювали необхідність і користь застосування великої сили.

великої сили (Гербст та ін) виправдовували цей метод таким чином. Вони прирівнювали переміщення зуба до хірургічної операції. Хірург в разі необхідності виправити деформацію кістки не гне кістку, а ламає її, складає відламки в правильному положенні, пов’язує їх фіксуючим апаратом і домагається зрощення кісткикістковим рубцем. З цієї ж причини деякі ортодонти після ортодонтичного виправлення деформацій застосовували альвеолотомію для закріплення результатів лікування.

кісткових балочок лунки, зуб від цього розхитується, але консолідація кістки відбувається шляхом утворення кісткової мозолі і результати більш стійкі. Однак прихильникицього методу не враховували того факту, що для загоєння кісткової рани необхідна нерухомість, спокій, які можна створити лише шляхом закриття рота хворого на тривалий час.

переміщувані зуби весь час функціонують, рухаються в своїх лунках, тому при застосуванні великої сили зуби можуть розхитатися і загинути.

показали, що великі сили не тільки розхитують зуб, але і діють негативно на м’які тканини: периодонт і пульпу. Ширина периодонтальної щілини в середньому дорівнює 023 мм, а при дії грубої сили зуб переміщається на простір, більше ніж 023 і це тягне за собою розтрощення періодонта, порушення харчування, а іноді омертвіння пульпи і загибель зуба. Тому переміщати зуби можна тільки малими силами, при дії яких нездавлюються капіляри, не порушується трофіка періодонта.

. Яка ж величина цих оптимальних сил? На це питання відповідає Шварц, що дав схему біологічної реакції пародонту на насильницьке переміщення зуба. Шварц розрізняє три ступені сили впливу і тиску на тканини пародонту.

— Слабка сила, тобто така, яка не цілком пригнічує кровообіг в області тиску (15-20 г на 1 см2 площі тиску).

— Середня сила, вона придушує кровообіг і тому при більш тривалому тиску уражені тканини відчувають кисневе голодування. В межах 8-10 годин (тривалість нічного сну) тканини начебто без шкоди переносять цей стан завдяки сприятливому дії жування.

— Велика сила, вона руйнує м’які тканини шляхом роздавлювання. Після припинення дії такої сили відбуваються крововиливи в зруйновану тканину з несприятливими наслідками.

є сила другого ступеня, застосовується уривчасто, з паузами. Переривчаста, інтермітуюча сила більш доцільна, ніж безперервна. Переривчаста сила також більш показана тому, що при застосуванні безперервної сили відбувається аппозиція і резорбція кісткової тканини, але зважаючи на безперервності гнітючої сили процеси аппозиція не «встигають» за резорбцією. Тому результати лікування бувають нестійкими і необхідний тривало діючий ретенційний апарат для запобігання від рецидивів.

, Під час якої бувають інтерн вали, паузи спокою. Протягом цих інтервалів зважаючи припинив тиску або тяги апарату процеси наростання тканин отримують перевагу над процесами розсмоктування, і результати лікування більш стійкі.

Види переміщення зубів при ортодонтичному лікуванні

процесі лікування виникає необхідність переміщати зуби, зубні ряди, стимулювати або стримувати ріст щелепних костей. Кінцевою метою ефективного ортодонтичного лікування є поліпшення естетики особи, гармонійність його розвитку, а також створення ідеальної оклюзії зубних рядів для даного пацієнта, що повинне привести до оптимального функціонування зубощелепової системи.

часто при проведенні ортодонтичного лікування необхідно переміщати один або кілька зубів, причому це може здійснюватися в одному напрямку (сагітальному, вертикальному, трансверсальном), а також у двох або трьох напрямках одночасно.

У трансверсальному напрямку при звуженні зубних рядів їх розширюють, а при їхньому надмірному розвитку — звужують.

сагітальном напрямку в бічних ділянках зубного ряду зуби переміщають дистально або мезіально. При вертикальних аномаліях оклюзії зуби переміщають у тім же напрямку — так називане зубоальвеолярне подовження і зубоальвеолярне вкорочення.

І останній з видів переміщення зубів — це повороти по вертикалі (тортоповороти) — центральні й ексцентричні.

Основні види переміщення зубів — корпусне й похило-обертальне. Корпусне переміщення зубів передбачає одночасне переміщення кореня й коронки зуба тільки в одному напрямку, тобто в цьому випадку корінь і коронка зуба переміщаються на однакову відстань. Рух в одному напрямку, наприклад вестибулярному, є корпусним переміщенням зуба. До рухів в одному напрямку ставляться повороти зуба, а також інтрузія й екструзія зубів по вертикалі.

переміщення зуба має на увазі переміщення кореня й коронки зуба на різну відстань. Сила, використовувана для переміщення, різна для кореня й коронки. При цьому залежно від поставленого завдання в одних випадках на корінь зуба може впливати більша сила, а на коронку зуба — менша; в інших випадках, навпаки, на коронку зуба доводиться більша сила, а на корінь — менша.

переміщення зуба може відбуватися уздовж по зубному ряді (переміщення зуба у двох напрямках), тобто коронка зуба може переміщатися дистально, а корінь зуба — мезіально, або навпаки. Один з видів переміщення зубів у мезіодистальному напрямку — інклінація, тобто коронка або корінь зуба нахилені в мезіодистальному напрямку. У цьому випадку треба інклініровати аномально розташовану частину зуба.

Переміщення зуба у двох напрямках — це рух зуба (коронки або кореня) у вестибулооральному напрямку. Коронка зуба або його корінь переміщаються навколо осі зуба: убік щоки або губи, а також убік язика або піднебіння. Цей вид руху — торк — передбачає силу, що обумовлює ротацію. Похило-обертальне переміщення зуба і його поворот по осі ставляться до переміщень у трьох напрямках.

проведенні ортодонтичного лікування переміщають не тільки окремі зуби, але й групу зубів (передню, бічну). Іноді виникає необхідність переміщати весь верхній або нижній зубний ряд. Наприклад, при лікуванні дистальної оклюзії, обумовленої дистальним положенням нижньої щелепи, з’являється необхідність висування нижньої щелепи з метою нормалізації оклюзії зубних рядів.

Ортодонтичне лікування засноване на передачі сил на зуби, зубні ряди, на щелепні кості й лицьовий кістяк у цілому. При цьому варто розглядати три компоненти: діючу силу, додаток діючої сили й опору. В ортодонтії використають механічно діючі й функціонально напрямні сили.

гумовому кільці. При цьому використаються сила ортодонтичного гвинта, пружні властивості дроту у вигляді дуги, лігатури, пружини, еластичні властивості гумових кілець.

внутріротові й позаротові сили, а внутріротові сили у свою чергу діляться на одне- і двощелепові. Первинна сила (внутріротова, однощелепна) дає можливість переміщати зуби в трьох напрямках — вертикальному, сагітальному і трансверсальному, а також повертати зуб навколо вертикальної осі. Здійснюється це за допомогою ортодонтичних гвинтів, дуг, лігатури, пружин, гумових кілець.

, розташовані в області ікла нижньої щелепи.

Існує четвертий вид застосування гумової тяги — так званий трапецієподібний, коли гумові кільця накладають хрест-навхрест на обоє зубних рядів. Використається при лікуванні вертикальної дизоклюзії зубних рядів.

процесі ортодонтичного лікування часто виникає необхідність застосування гумової тяги першого й другого виду, першого й третього виду. Це сприяє переміщенню зубів по зубному ряді, а також поліпшенню змикання зубів-антагоністів.

Внутріротова міжщелепова сила дозволяє впливати на два зубні ряди, причому переміщення зубів, груп зубів і навіть зубних рядів може здійснюватися відносно один одного. При необхідності один із зубних рядів може бути опорою, а іншої — буде випробовувати навантаження в заданому напрямку.

Позаротова сила виникає при застосуванні лицьових дуг, підборідної пращі. Як сила можлива гумова тяга, а опорною частиною апарата можуть бути шийний або лобовий упор, головна шапочка. У цьому випадку на зуби впливає не первинна, а вторинна сила. Застосування позаротової сили дає можливість переміщати окремі зуби (наприклад, моляри), а також зубні ряди. Позаротові апарати впливають на ріст щелеп, на тенденцію їхнього росту, впливаючи на шовну систему й досягаючи, таким чином, кістякових змін.

З огляду на, що ортодонтичне лікування може дати не тільки позитивний, але й негативний результат, істотну роль грає вибір сили впливу на зубощелепову систему. В останні роки лікарі-ортодонти вважають за доцільне застосування слабких сил. Величина застосовуваної сили повинна бути така, щоб не порушувалася гемодинаміка в зоні тиску періодонта й не відбувалася гіалінізація; щоб були можливі клітинна проліферація й пряма резорбція кістки, що супроводжують переміщення зуба; щоб переміщувані зуби були не занадто рухливими, а опорні зуби зберігали б своє вихідне положення. Величина навантаження залежить від того, на який зуб роблять вплив (однокореневий, багатокореневий, зуб верхньої або нижньої щелепи); від напрямку діючої сили; які зуби обрані опорними й від якісної характеристики застосовуваних матеріалів (склад дроту, її довжина й міцність).

Райтан розрахував величину сил, необхідну для переміщення зуба:

;

;

;

;

зуба — 25 р.

Застосовувані сили можуть бути безперервної, перериваної й змінної дії. Сили безперервної дії створюють постійне навантаження протягом доби без фази спокою.

«Відкриваючі» й «закриваючі» пружини діють безупинно й роблять постійне навантаження на переміщуваний зуб або групу зубів. Переривчасті сили застосовують у брекет-системі, де спочатку більша сила зменшується й для опорних тканин пародонта наступає період відносного спокою. Змінно діючу силу застосовують при лікуванні знімними ортодонтичними апаратами (пластинками) і апаратами функціональної дії. Для них характерна наявність фази спокою. Ця фаза наступає через якийсь час після активації ортодонтичного гвинта, вестибулярної дуги, пружини, а також у період, коли пацієнт приймає їжу й не користується ортодонтичними апаратами.

більше, ніж навантаження, спрямоване на переміщуваний зуб. Наприклад, необхідно усунути діастему. Із цією метою виготовляють пластинку на верхню щелепу з петлею й кламерами Адамса. Діючу силу робить дротова петля, а додаток сили спрямований на центральні різці. Опорна частина апарата — це піднебінний базис пластинки й кламери Адамса, виконані на перші моляри.

Опора буває внутріротова й позаротова. Внутріротова опора може бути однощелепний і двощелеповою. Як опору використовують зуби, альвеолярні відростки, піднебіння, а позаротовой опорою можуть служити такі пристосування, як головна шапочка, шийна пов’язка, лицьова маска.

 

:

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

Тестовий контроль

Усне опитування

Журнал

Методичні розробки

?

Тести ІІ рівня

Питання

3

2

?

5

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— провести обстеження ортодонтичного хворого;

— провести аналіз діагностичної моделі;

— визначити схему лікування;

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Обладнання, інструмен-тарій

Алгоритми

Моделі щелеп, штан-генциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати обстеження хворих і рішення ситуаційних завдань

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

3

?

2

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

-питання для контролю вихідного рівня знань:

Класифікація сил, що використовуються в ортодонтії за Шварцом.

А.Малі сили.

Б.Середні сили.

В.Великі сили.

Г.Надвеликі сили.

2. Переривчасті сили.

3. Постінодіючі сили.

4. Внутріротові сили.

5. Позаротові сили.

6.Корпусне переміщення зубів.

7.Похило-обертальне переміщення зубів.

8.Інклінація.

— тести ІІ рівня (див.дод.1);

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

алгоритми виконання практичних навиків

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

амбулаторні історії хвороби;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

а) Підготуватися до наступного заняття: Вплив ортодонтичної апаратури на тканини жувального апарату. Морфологічні зміни у скронево-нижньощелеповому суглобі при ортодонтичному лікуванні.

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

 

Методичну розробку склав: асистент Кирилюк А.М.

   

 

.

 

 

Зав. кафедри дитячої стоматології д.мед.н., проф.. Мельничук Г.М

 

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття №24

на основі кредитно-модульної системи навчання.

Модуль №3

Дитяче зубне протезування

Змістовий модуль 2

Комплексна оцінка статусу ортодонтичного хворого

ТЕМА: Вплив ортодонтичної апаратури на тканини жувального апарату. Морфологічні зміни у скронево-нижньощелеповому суглобі при ортодонтичному лікуванні.

, семестр — 10, кількість годин – 2.

: Знання лікарем-ортодонтом фундаментальних принципів перебудови тканин ЩЛД та СНЩС під впливом ортодонтичного лікування є надзвичайно важливим оскільки дає можливість правильно планувати лікування та передбачати кінцевий результат, уникати помилок та ускладнень.

:

1.Вивчити основні зміни, які виникають в тканинах ЩЛД при ортодонтичному лікуванні;

2.Оволодіти методикою обстеження СНЩС.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

на матеріалі теми розвити почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій;

сформулювати уявлення про основи психотерапевтичного підходу до хворих;

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дис-ципліни:

-пропедевтика внутрішніх хворіб

-анатомія

-нормальна фізіологія

?

2.Внутріпредметна інтеграція:

-всі наступні клінічні теми

?

?

-методику обстеження хворого

-анатомічні особливості будови органів порожнини рота

-фізіологічні і функціональні особливості порожнини рота

-класифікації аномалій та деформацій зубощелепової системи

?

?

?

-провести обстеження хворого

-розрізняти різні групи зубів

-розріняти органи ротової порожнини

-визначити функції порожнини рота

-провести обстеження ортодонтичного хворого;

-методику виставлення кінцевого діагнозу.

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Структурно-логічна схема теми:

Морфологічні зміни скронево-нижньощелепних суглобів

­стилають суглобові ямки і покривають суглобові головки. За даними В. П. Воробйова (1932), хрящ чинить опір тиску в 10 разів сильніше, ніж тязі.

­слідок переміщення суглобових головок вперед : вниз, у ділянках здавлення диска зменшується число колагенових волокон і клітинних елементів.

­никає нова кісткова основа.

., 1978).

­повідно до умов функціонального навантаження. Пластинки хряща, який вистилає суглобові ямки, менше піддаються морфологічній перебудові. Мабуть, це пояснюється тим, що суглобові ямки розташовані біля основи черепа в області життєво важливих центрів.

­пеня переміщення нижньої щелепи.

:

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

Тестовий контроль

Усне опитування

Журнал

Методичні розробки

?

Тести ІІ рівня

Питання

3

2

?

5

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— провести обстеження ортодонтичного хворого;

— провести аналіз діагностичної моделі;

— визначити схему лікування;

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Обладнання, інструмен-тарій

Алгоритми

Моделі щелеп, штан-генциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати обстеження хворих і рішення ситуаційних завдань

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

3

?

2

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

-питання для контролю вихідного рівня знань:

Які тканини ЩЛД підлягають перебудові при ортодонтичному лікуванні?

2. Будова СНЩС;

3. Методика обстеження СНЩС;

4. Зміни в СНЩС викликані ортодонтичним лікуванням;

5. Ускладнення зі сторони СНЩС спричинені ортодонтичним лікуванням, їх усунення та профілактика;

язовий комплекс жувального апарату;

5. Зміни в пародонті викликані ортодонтичним лікуванням;

6. Основні теорії перебудови кісткової тканини під впливом ортодонтичного лікування;

— тести ІІ рівня;

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

алгоритми виконання практичних навиків

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

амбулаторні історії хвороби;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

а) Підготуватися до наступного заняття: Порушення функції жування при зубо-щелепових аномаліях і деформаціях, дефектах зубних рядів у дітей. Статичні та динамічні методи визначення жувальної ефективності.

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

 

 

асистент Кирилюк.А.М.

   

 

.

 

 

д.мед.н., проф.. Мельничук Г.М

 

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

25

на основі кредитно-модульної системи навчання

одуль № 3

.

Змістовий модуль 2.

Комплексна оцінка стоматологічного статусу ортодонтичного хворого

Порушення функції жування при зубо-щелепових аномаліях і деформаціях, дефектах зубних рядів у дітей. Статичні та динамічні методи визначення жувальної ефективності.

Факультет – стоматологічний, курс – 5, семестр -10 , кількість годин – 2.

застосовуються для підтвердження діагнозу, визначення плану та прогнозу лікування зубощелепових аномалій та деформацій, вивчення в динаміці змін, що відбуваються в процесі росту дитини і під впливом лікувальних міроприємств.

:

1. Оволодіти методикою проведення та інтерпритації даних досліджень функції мовлення.

2. Вміти провести профілактичні заходи, обстежити дітей з дефектами зубів і зубних рядів, визначити стан тканин пародонту опірних зубів.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

— вміти здійснити деонтологічний підхід до хворого з дефектами зубів і зубних рядів;

— сформувати систему правових представлень, звязаних з діяльністю в області

стоматології;

— оволодіти вмінням встаноновлювати психологічний контакт з хворим і його

родичами.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

— ортопедична стоматологія

— терапевтична стоматологія

— профілактика основних стоматологічних захворювань

?

2. Внутріпредметна інтеграція:

?

?

?

— причини дефектів зубів і зубних рядів

— визначення стану тканин пародонту

— цілеспрямовані профілактичні заходи

?

 

запобігти виникненню дефектів зубів і зубних рядів у дітей

?

?

?

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Структурно-логічна схема теми:

­ні проби, мастикаціографію, гнатодинамометрію, міотонометрію, електромастикаціографію.

­стемі, зокрема, при зубощелепних аномаліях. Повинні бути оцінені і результати проведеного ортодонтичного лікування — відновлення функції жування, тобто його ефективність.

це ступінь подрібнення їжі зубощелепною системою під час виконання функції жування.

.

­жують і визначають відсоткове відношення до первісної маси горіха. Ця величина служить показником втрати ефективності жування. Оцінюється також і час жування.

­ря — 11 і 17 сек., хліба — 9 і 13 сек.

­бину в ділянці розташування досліджуваного м’яза. М’язовий тонус виражається в умовних одиницях (міотонах). Найбільш доступним для дослідження є власне жувальний м’яз. Щуп прилада прикладають до моторної зони м’яза перпендикулярно поверхні шкіри. Дані міотонометрії дозволяють визначити показники тонусу жувальних м’язів у стані фізіологічного спокою і максимальному вольовому змиканні зубних рядів (рис. 1).

­нальний стан поверхнево розташованих м’язів обличчя (мімічних, скроневих, власне жувальних і надпід’язикових м’язів).

­роміографів різних конструкцій (рис. 2).

­тропровідна паста. Для дослідження скроневого і власне жувального м’язів використовуються прямокутні електроди, а для дослідження кругового м’яза рота, підборідного і надпід’язикових м’язів — круглі електроди (рис. 3).

­ку підборіддя.

­женнях (витягування губ трубочкою, утримання еквілібратора і т. п.). Вибір функціональної проби залежить від досліджуваного м’яза і від завдань дослідника.

­дука вагою 800 мг.

ЕМГ оцінюється за формою, амплітудою і часовим показникам. Амплітуда дає уявлення про силову характеристику м’яза (рис. 4).

6.

4 мкв.

­зів лівого і правого боків дозволяє встановити бік жування, виявити тип жування, координацію м’язів обох боків.

­ної мускулатури.

­зів щелепно-лицьової ділянки), але і вибрати конструкцію апарата, підібрати комплекс міогімнастичних вправ і визначити тривалість ретенційного періоду.

­робці їжі та забезпечується завдяки особливостям будови та розташування зубів у зубних дугах, співвідношенню щелеп у спокої і під час жування.

­ків. Коронки зубів верхньої щелепи у постійному прикусі мають нахил зовні, а нижньої — всередину, за рахунок чого верхній зубний ряд ширший, ніж нижній.

­жньої щелепи (артикуляція).

­ковий гідроліз деяких харчових речовин та формування харчового клубка. Середня тривалість перебування їжі в порожнині рота — 15-18 секунд.

­зом із нижньою щелепою.

­вані для акту смоктання.

Акт смоктання складається з 4-х фаз (А.І. Бетельман із співавт., 1972):

­ня.

фаза — смоктальні рухи. Завдяки смоктальному рефлексу відбувається відштовхування язика назад, який слугує ніби поршнем для утворення розрідження. Дитина енергійно смокче, і молоко із внутрішніх грудних ходів переходить у зовнішні. Під час ІІ фази дитина молока ще не отримує.

фази нижня щелепа переводиться із фізіологічного Дистального положення вперед, так що досягає верхньої щелепи і, здавлюючи сосок нижньою щелепою і язиком, дитина здійснює ритмічні рухи, спрямовані спереду назад. Крапля молока видавлюється і тече назад, звідки потрапляє в глотку.

­зад завдяки фізіологічній ретрогенії.

фаза — становить собою ковтання.

Анатомо-фізіологічні особливості, які сприяють акту смоктання:

— губи (м’які, хоботоподібної форми із смоктальною подушкою на верхній губі);

— добре розвинений круговий м’яз рота;

— ясенна мембрана (дуплікатура слизової оболонки) в ділянці різців та іклів;

— добре виражені піднебінні поперечні складки;

— клубочки Біша;

— фізіологічна ретрогенія нижньої щелепи;

­хам нижньої щелепи.

­чі рухи у дітей з’являються з прорізуванням тимчасових молярів.

У порожнину рота їжа потрапляє у вигляді шматків, сумішей різного складу і консистенції або рідини. Залежно від цього їжа або відразу ковтається, або підлягає попередній механічній та хімічній обробці.

­на потрапляє в щічну кишеню.

­вальний період, таким чином, складається із таких фаз:

— фаза спокою;

— фаза введення їжі в рот;

— фаза подрібнення їжі (відкушування);

— фаза розжовування, розмелювання;

— фаза формування клубка їжі;

— фаза ковтання.

.

m. pterygoideus medialis.

.

. С. Гельман вивів середні фізіологічні норми ефективності жування. Ефективність жування визначається кількістю розжованої їжі за одиницю часу.

Жувальна ефективність складає:

до 6 років — 25-35 %

7 років — 30-40 %

8-9 років — 40-50 %

12 років — 50-65 %

13 років-60-80%

14 років-65-90%

15-17 років-80-95%

сек.

У 3 роки визначається скорочення часу жування булки приблизно в 1,5 рази, при жуванні печива — у 5 раз та лісового горіха — у 4 рази.

сек.

5,3 %.

0,08 % — у 14 років), зменшується час жування.

­бних дуг. Зміна зубів відбувається активніше на боці звичного жування, на менш функціонуючому боці вона затримується.

­ної установки першого постійного моляра.

­даляються з порожнини рота.

­дрібнення, що здійснюється за закритого входу в порожнину рота (зімкнутих губів) формується клубок їжі.

:

Матеріали методичного забезпечення (контролю, наглядності, ТЗН, інструкції, обладнання і матеріали)

1

2

3

4

5

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

?

?

Усне опитування

Тестовий контроль ІІ рівня

Журнал

Методичні розробки

?

Питання

Тести ІІ рівня

3

2

?

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— визначити етіологію дефектів

— визначити схему профілактики

— визначити стан тканин пародонту опірних зубів

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

?

Обладнання, інструментарій

Інструкції

?

Алгоритми

?

Моделі щелеп, штангенциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати курації хворих і рішення ситуаційних завдань

?

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

?

3

?

2

?

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— питання для контролю вихідного рівня знань:

Назвіть статичні методи визначення жувальної ефективності.

Опишіть статичний метод за Агаповим.

Опишіть статичний метод за Оксманом.

Опишіть статичний метод за Курляндським.

Які ви знаєте динамічні методи визначення жувальної ефективності?

Опишіть динамічний метод за Христіансеном.

Опишіть динамічний метод за Гельманом.

Опишіть динамічний метод за Рубіновим.

Опишіть динамічний метод за Вознюком.

Опишіть динамічний метод за Конюшком.

Опишіть динамічний метод за Трілем.

Які є етоди реєстрації рухів нижньої щелепи?

Охарактеризуйте метод гнатодинамометрії.

Опишіть методику електроміомастикаціографії.

Охарактеризуйте метод міоартрографії.

Опишіть методику артрофонографії.

Охарактеризуйте метод міотонометрії.

Що таке «жувальна сила», «жувальна ефективність», «жувальний тиск», «жувальна міцність»?

Диспансеризація дітей із зубо-щелепно-лицевими аномаліями та деформаціями.

Яка тактика лікаря-ортодонта при роботі з дітьми з порушенням жувальної функції?

— тести ІІ рівня .

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

— алгоритми виконання практичних навичок

Студенти самостійно обстежують пацієнта, ставлять попередній діагноз, знімають відбитки щелеп та відливають контрольні та діагностичні моделі, проводять антропометричні дослідження моделей, виставляють кінцевий діагноз та складають план лікування.

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

амбулаторні історії хвороби;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

— методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

, використовуючи методичні рекомендації до заняття;

б) записати в зошитах методи дослідження функцій мовлення, ковтання і дихання при зубо-щелепових аномаліях.

:

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

 

.

 

 

.

 

 

Мельничук Г.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

26

на основі кредитно-модульної системи навчання

одуль № 3

.

Змістовий модуль 2.

Комплексна оцінка стоматологічного статусу ортодонтичного хворого

Порушення функції мовлення, ковтання і дихання при зубо-щелепових аномаліях, методи їх дослідження.

Факультет – стоматологічний, курс – 5, семестр -10 , кількість годин – 2.

: Методи дослідження функцій мовлення, ковтання та дихання застосовуються для підтвердження діагнозу, визначення плану та прогнозу лікування зубощелепових аномалій та деформацій, вивчення в динаміці змін, що відбуваються в процесі росту дитини і під впливом лікувальних заходів.

:

1. Оволодіти методикою проведення та інтерпритації даних досліджень функції мовлення.

2. Оволодіти методикою проведення та інтерпритації даних досліджень функції ковтання.

3. Оволодіти методикою проведення та інтерпритації даних досліджень функції дихання.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

— вміти здійснити деонтологічний підхід до хворого з дефектами зубів і зубних рядів;

— сформувати систему правових представлень, звязаних з діяльністю в області

стоматології;

— оволодіти вмінням встаноновлювати психологічний контакт з хворим і його

родичами.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

— ортопедична стоматологія

— терапевтична стоматологія

— профілактика основних стоматологічних захворювань

?

2. Внутріпредметна інтеграція:

?

?

?

— причини дефектів зубів і зубних рядів

— визначення стану тканин пародонту

— цілеспрямовані профілактичні заходи

?

 

запобігти виникненню дефектів зубів і зубних рядів у дітей

?

?

?

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Структурно-логічна схема теми:

­вить собою ланцюг взаємозалежних послідовних процесів, у яких виділяють три фази: ротову, або довільну; глоткову, або мимовільну, швидку і коротку; стравохідну, або мимовільну, повільну і досить тривалу.

­ня і переводиться на корінь язика за передні дужки.

­ва грудка, яка направляється рухами язика, проштовхується в глотку і надавлює на надгортанник, що закриває вхід у гортань.

У цілому 1 і 2 фази ковтання відбувається швидко і тривають не більше 1 секунди.

сек.

­льтика м’язів під’язикової ділянки.

­дко видний товчок кінчиком язика і подальше вибухання губи.

­тання має місце зворотна закономірність: превалює амплітуда хвиль біопотенціалів під час скорочення кругового м’яза рота.

­тину навчають батьки, родичі, люди, які її оточують.

­малій. Дислалії залежно від локалізації розділяють на: палатинальні, лінгвальні, дентальні і лабіальні.

пов’язують із патологією твердого і м’якого піднебіння (новоутвори, парези, щілини і т. п.).

­ми функції язика.

­ня в альвеолярних дугах, а також можуть бути зумовлені відсутністю зубів (частковою адентією).

Так, до дефектної вимови приголосних звуків призводять такі аномалії і патологічні стани:

— глибокий прикус, прогнатія, товсті губи, вкорочена верхня губа, порушення рухомості губ, щік, кутів рота, скривлення носової перегородки.

­рочення підборідного м’яза.

­лення носової перегородки.

­ский піднебінне склепіння, утруднена рухомість губ, утруднений рух кінчика язика вперед і вгору, макроглосія.

— відкритий прикус, прогнатія, язиковий нахил зубів, прогенія, глибокий прикус, обмеження рухомості язика, губ, підборідного м’яза, макроглосія.

звучить як звук В.

­вного язика; порушення рухомості кінчика і краю язика; малий язик.

­критий прикус; різко піднята ділянка твердого піднебіння на межі з м’яким піднебінням; порушення рухомості середньої частини язика під час його екскурсій угору і до піднебіння; порушення рухомості кореня язика.

До дефектної вимови голосних звуків можуть призводити такі аномалії і патологічні стани мовного апарату:

­хів середньої частини язика.

­стини язика.

— обмеження рухів середньої і задньої частин язика вгору і назад.

­ють контролю.

­льною (правильною) вимовою звуків. Зазвичай це диктори.

­совують такий простий метод як проба з ватяними волоконцями.

­кістю часу, що минув від першого сигналу до другого .

­вання і запобігти розвиткові рецидивів аномалій.

­хання із легенів у атмосферу та зовнішнє середовище відбувається через рот та ніс (рис. 57).

­ються разом зі слизом; мікроорганізми піддаються бактерицидній дії носового слизу. Носове дихання має таку перевагу, що повітря завдяки насиченості слизової оболонки кровоносними судинами та слизовими залозами зволожується. За необхідності (посилене фізичне навантаження, тимчасова неможливість дихання носом) повітря може проходити через рот.

­льша тривалість шкідливої звички, тим тяжчий ступінь деформації.

­кає нижню щелепу вниз і вперед. Язик відходить від надгортанника і створюються умови для ротового дихання. Таке положення язика призводить до розвитку нижньої щелепи і затримки росту верхньої.

­ка осанка призводить до дистального розташування нижньої щелепи.

­совують такий простий метод як проба з ватяними волоконцями.

­кістю часу, що минув від першого сигналу до другого (рис. 1).

­вання і запобігти розвиткові рецидивів аномалій.

:

Матеріали методичного забезпечення (контролю, наглядності, ТЗН, інструкції, обладнання і матеріали)

1

2

3

4

5

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

Усне опитування

Тестовий контроль ІІ рівня

Журнал

Методичні розробки

?

Питання

Тести ІІ рівня

3

2

?

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— визначити етіологію дефектів

— визначити схему профілактики

— визначити стан тканин пародонту опірних зубів

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

?

Обладнання, інструментарій

Інструкції

?

Алгоритми

?

Моделі щелеп, штангенциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати курації хворих і рішення ситуаційних завдань

?

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

?

3

?

2

?

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— питання для контролю вихідного рівня знань:

Опишіть методику проведення фонографії.

Опишіть методику проведення прямої палятографії.

Опишіть методику проведення непрямої палятографії.

Визначте стан функції ковтання.

Опишіть інфантильний тип ковтання.

Охарактеризуйте соматичний тип ковтання.

Що таке симптом «наперстка»?

Для чого вивчають положення та стан язика?

Що таке функціональна проба за Френкелем?

Опишіть метод лінгводинамометрії.

Як досліджують дихальну функцію?

Як проводиться проба Штанге?

Як проводиться проба Генча?

Опишіть методику спірометрії.

Опишіть методику спірографії.

Диспансеризація дітей із зубо-щелепно-лицевими аномаліями та деформаціями.

функцій мовлення, ковтання і дихання?

— тести ІІ рівня (дод 1).

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

— алгоритми виконання практичних навичок (див.дод.2)

Студенти самостійно обстежують пацієнта, ставлять попередній діагноз, знімають відбитки щелеп та відливають контрольні та діагностичні моделі, проводять антропометричні дослідження моделей, виставляють кінцевий діагноз та складають план лікування.

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

амбулаторні історії хвороби;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

— методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

”, використовуючи методичні рекомендації до заняття;

б) записати в зошитах вплив патології ендокринної системи на морфологічні та функціональні порушення в зубо-щелеповому апараті.

:

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

 

 

Хабчук В.С,

 

 

.

 

 

Мельничук Г.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

27

на основі кредитно-модульної системи навчання

одуль № 3

.

Змістовий модуль 2.

Комплексна оцінка стоматологічного статусу ортодонтичного хворого

Морфологічні та функціональні порушення в зубо-щелеповому апараті пов’язані з патологією ендокринної системи.

Факультет – стоматологічний, курс – 5, семестр -10 , кількість годин – 2.

: У дітей з важкими формами порушення ендокринної системи завжди спостерігаються аномалії зубо-щелепової системи. Тому вчасне комплексне поетапне їх лікування вкрай необхідне.

:

1. Знати комплексне поетапне лікування дітей з патологією ендокринної системи.

2. Вміти провести ортодонтичне лікування.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

— вміти здійснити деонтологічний підхід до хворого з даною патологією.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

— ортопедична стоматологія

— терапевтична стоматологія

— профілактика основних стоматологічних захворювань

2. Внутріпредметна інтеграція:

?

?

?

— причини дефектів зубів і зубних рядів

— визначення стану тканин пародонту

— цілеспрямовані профілактичні заходи

?

 

запобігти виникненню дефектів зубів і зубних рядів у дітей

?

?

?

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Структурно-логічна схема теми:

лімфатичні судини. До ендокринних залоз належать: щитоподібна залоза, паращитоподібні залози, вилочкова залоза, надниркові залози, статеві залози, гіпофіз, підшлункова залоза і т. д.

   Відомо, що ендокринні залози впливають на обмін мікроелементів, від їхньої діяльності залежать темпи окостеніння скелета і мінералізації зубів. При різних хворобах ендокринних залоз спостерігається порушення термінів формування, розвитку та прорізування тимчасових і постійних зубів. Тому важливим є порівняння становлення функції різних залоз внутрішньої секреції людини з термінами закладки, диференціювання та гістогенезу органів і тканин порожнини рота в ембріона, плода та дитини в перші роки життя. Ці порівняння необхідні для визначення впливу тієї чи іншої залози на розвиток зубощелепної системи.

   Ендокринні хвороби характеризуються тривалим перебігом, зазвичай не викликають у хворих ніяких неприємних суб’єктивних відчуттів, тому під час першого ознайомлення лікар мусить дуже ретельно проводити опитування. У дітей з ендокринними порушеннями мова йде найчастіше про порушення фізичного, психічного та статевого розвитку; зміну апетиту, появу спраги; посилення росту волосся на тілі та обличчі; зміну кольору шкіри і т. п.

   У клініці найбільш часто зустрічаються складні поєднані порушення. Особливе значення при цьому має вік хворого, коли виникають ті чи інші порушення гіпофіза. Наприклад, якщо гіперактивність аденогіпофіза виникає у дитини, то у хворого має місце гігантизм; якшо ж хвороба починається у дорослого, коли ріст припиняється, то розвивається

акромегалія. У першому випадку, коли ще не відбулося закриття епіфізарних хрящів, виникає рівномірне пришвидшення росту, однак надалі приєднується й акромегалія.

Найпомітніші зміни в зубощелепній системі відбуваються при порушеннях синтезу соматотропного гормону (СТГ), так званого гормону росту.

— великий; ця хвороба викликає збільшення кінцевих частин тіла: рук, ніг, носа, щелеп. Це найпоширеніша хвороба передньої частки гіпофіза, яка здебільшого є наслідком еозинофільної аденоми гіпофіза. Оглядаючи хворого, звертають увагу на характерні зміни обличчя: збільшення кісток носа, виличних і надбрівних дуг; очі розташовані глибоко під гіпертрофованими надбрівними дугами, спостерігається збільшення вушних раковин. Обличчя одутле за рахунок великого носа, товстих губ, великих вух, має грубі обриси. При цьому значною мірою нівелюються індивідуальні обриси обличчя, хворі на акромегалію схожі один на одного. Збільшені також і розміри мозкової частини черепа. Шкіра потовщена, спостерігаються явища гіпертрихозу. Внаслідок нерівномірного росту кісток лицевої частини черепа особливо значно збільшуються розміри нижньої щелепи, вона виступає вперед, при цьому розміри коренів зубів відносно тіла щелепи здаються ніби коротшими; відбувається збільшення кута нижньої щелепи. Причому подібна клініка спостерігається за тривалого перебігу хвороби. Язик збільшених розмірів, на його бічних поверхнях можливі відбитки зубів. Збільшення розмірів язика призводить до

порушення мовлення, внаслідок потовщення хрящів гортані та голосових зв’язок голос стає низьким, грубим. Можлива гіпертрофія привушних слинних залоз.

   Телерентгенографічний аналіз бічної проекції лицевого черепа свідчить, що деформація прикусу відбувається за рахунок збільшення розмірів гілки та тіла нижньої щелепи, збільшення нижньощелепного кута, а також збільшення розмірів основи верхньої щелепи.

— хвороба, яка характеризується надмірним, порівняно пропорційним ростом скелета та інших органів і тканин унаслідок надмірного продукування гормону росту передньої частки гіпофіза. Хворобу розглядають як посилений ріст, який не відповідає віку та виходить за межі середньої вікової норми. Патологічно великий зріст може бути наслідком надмірної стимуляції росту СТГ або незвичайно великої тривалості періоду росту в осіб із незакінченим процесом окостеніння епіфізарних хрящів, що призводить до епіфізарного та періостального росту кісток. Етіологічні фактори гігантизму такі ж, як і при акромегалії. Хворі на гігантизм схильні до гострих та хронічних інфекцій, від яких вони гинуть у молодому віці; середня тривалість їхнього життя — 21 рік. Установлено, що розміри коронок зубів при цій хворобі не змінюються; спостерігається пришвидшення термінів розвитку зачатків постійних зубів та формування коренів зубів, а також явища гіперцементозу біля верхівок коренів; раннє прорізування зубів та збільшення розмірів зубної дуги. Визначається також пришвидшений ріст лицевих кісток, причому найбільш значні зміни до 12 років спостерігаються в структурі нижньої щелепи.

гіпофізарного походження виникає внаслідок надмірної стимуляції функції надниркових залоз адренокортикотропним гормоном. Характерною ознакою хвороби є ожиріння. Відкладення жиру призводить до так званого місяцеподібного обличчя. З боку зубощелепної системи хвороба проявляється остеопорозом щелепних кісток.

До другої групи хвороб належать такі, що супроводжуються зменшенням продукування одного або декількох гормонів. Якщо цей синдром виникає у дітей, то він характеризується відставанням росту з подальшим проявом карликовості. Одночасно визначається ураження й інших ендокринних залоз. Спочатку уражуються статеві, потім щитоподібна і кора надниркових залоз. У таких дітей розвиваються мікседема з типовими змінами шкіри (сухість, слизовий набряк), зниження рефлексів та підвищення рівня холестерину, непереносимість холоду, зменшення потовиділення. Недостатність надниркових залоз проявляється слабкістю, неспроможністю адаптації до стресорного впливу.

церебральна карликовість — хвороба, в патогенезі якої має значення зниження або випадання соматотропної активності передньої частки гіпофіза при атрофічних процесах у ньому, недорозвиненні чи при руйнуванні пухлиною.

За вроджених форм карликовості та інфантилізму діти народжуються нормального росту та маси тіла. їхній ріст продовжується деякий час після народження, а з 2-4 років стають помітними відставання в рості. Тіло має звичайні пропорції та симетрію, а розвиток кісток і зубів, закриття епіфізарних хрящів, статеве дозрівання загальмовані.

   Клінічна картина карликовості визначається пропорційною затримкою росту і маси тіла хворих; затримкою фізичного і статевого розвитку зі збереженням дитячих особливостей скелета відносно пропорції й окостеніння; різною мірою недостатнім розвитком статевих залоз, відставанням формування зовнішніх статевих органів, відсутністю вторинних статевих ознак, а також відношенням ступеня росту та диференціювання скелета й іншими ознаками. Характерний також невідповідний вікові старечий вигляд — прогерія. Шкіра зморшкувата й утворює складки, розподіл жиру порушений.

   СТГ, або гормон росту, впливає на процеси білкового, вуглеводного, жирового та інших видів обміну в організмі. Ці зміни відбиваються в зубах, пародонті та щелепних кістках. Так, у хворих на церебрально-гіпофізарний нанізм спостерігаються затримка прорізування зубів, ретеновані зуби, порушення мікротвердості дентину, аномалії прикусу. На бічних телерентгенограмах визначається зменшення розмірів турецького сідла, подовження верхньої щелепи в сагітальному напрямку та вкорочення середньої частини обличчя. Череп відносно великий, а його лицева частина навіть у зрілому віці нагадує обличчя дитини.

   На огляді таких хворих звертає на себе увагу стареча, зморшкувата шкіра обличчя, відсутність її еластичності; зменшення розмірів ротової щілини — мікростомія; променеподібні зморшки навколо рота.

— хвороба, яка супроводжується дифузними гіперпластичними змінами у щитоподібній залозі та інтоксикацією організму надмірною кількістю тиреоїдних гормонів, які надходять у кров. Хвороба в дітей та підлітків до періоду статевої зрілості зустрічається дуже рідко. У дітей майже відсутні скарги, однак наростання симптоматики відбувається значно швидше, ніж у дорослих. У дітей, хворих на токсичний зоб, зубний вік відповідає хронологічному, але кістковий зазвичай пришвидшений.

   Цефалометричним дослідженням хворих на токсичний зоб визначене збільшення висоти обличчя, більшою мірою передньої лицевої висоти, а також незначно виражену прогнатію.

В основі клінічної картини гіпотиреозу лежить зниження функціональної активності щитоподібної залози, яке характеризується недостатністю синтезування тиреоїдних гормонів — тироксину та трийодтироніну. Гіпотиреоз може бути обумовлений порушенням регулюючих механізмів, які підтримують нормальну діяльність щитоподібної залози, або безпосереднім ураженням її тканин — зменшенням кількості функціонально активних клітин. Недостатність гормонів щитоподібної залози також призводить до порушень обміну речовин в організмі. Виявлено, що за вродженого гіпотиреозу відбувається затримка прорізування тимчасових зубів на 1-2 роки; при зміні тимчасових зубів на постійні спостерігається затримка в середньому на 2-3 роки; характерний численний карієс тимчасових і постійних зубів; спостерігаються атипова форма коронок тимчасових зубів, зменшення їхніх розмірів, часткова адентія, гіпоплазія емалі; деформація щелепних кісток унаслідок збільшення розмірів язика. На рентгенологічному дослідженні визначається затримка формування коренів постійних зубів на 2-3 роки.

   За даними телерентгенографічного дослідження у бічній проекції визначається зменшення лицевого кута, зменшення довжини нижньої щелепи, її дистальне розташування.

Цефалометричне дослідження жінок, хворих на ювенільну мікседему, показало затримку вертикального росту, особливо в тих, які не отримали своєчасного лікування. При вираженій мікседемі обличчя дорослих має характерний вигляд: визначається набряк обличчя, особливо в ділянці верхніх повік, які майже закривають очну щілину. Губи випнуті, ніс потовщений, щоки відвисають. Язик збільшений, тому можуть визначатися порушення мовлення. Обличчя бліде, за винятком вилиць, які можуть зберігати нормальне забарвлення. Тупий вираз обличчя змінюється, коли хворий починає говорити. Мовлення повільне через порушення дикції; зміни голосу та мовлення майже патогномонічні.

.

. У Росії цей синдром прийнято називати синдромом Шерешевського — Тернера.

(Х-хромосоми).

і інших захворювань.

АКРОЦЕФАЛОСИНДАКТІЛІЇ

розвитку черепа і пальців.

Класифікація

полідактилією

• 1 тип — синдром Ндака

• II тип — синдром Карпентера

• III тип — синдром Сакаті-шйена

девіація.

• Без полідактилії

нігтя

серця

.

розумової відсталості.

зубних відкладень, протизапальній терапії, протезуванні. Для обробки шкіри використовують вітамін А.

.

гістологічно), рідше — нефролітіаз, рахітичні зміни кісток, остеомаляція.

 

:

Матеріали методичного забезпечення (контролю, наглядності, ТЗН, інструкції, обладнання і матеріали)

1

2

3

4

5

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

?

?

Усне опитування

Тестовий контроль ІІ рівня

Журнал

Методичні розробки

?

Питання

Тести ІІ рівня

3

2

?

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— визначити етіологію дефектів

— визначити схему профілактики

— визначити стан тканин пародонту опірних зубів

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

?

Обладнання, інструментарій

Інструкції

?

Алгоритми

?

Моделі щелеп, штангенциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

?

2.

?

3.

професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

контроль практичних навиків та їх результатів

і рішення ситуаційних завдань

?

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

?

3

?

2

?

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— питання для контролю вихідного рівня знань:

1. Як впливають ендокринні залози на розвиток зубо-щелепно-лицевого апарату?

   2. Які морфологічні порушення в зубо-щелепному апараті пов’язані з патологією ендокринної системи у людини?

   3. Які функціональні порушення в зубо-щелепному апараті пов’язані з патологією ендокринної системи у людини?

   4. Які хвороби гіпофіза впливають на зубо-щелеповий апарат?

   5. Які хвороби щитоподібної залози впливають на зубо-щелеповий апарат?

6. Назвіть хвороби паращитоподібної залози, що впливають на зубо-щелеповий

апарат.

   7. Який вплив статевих гормонів на ріст та розвиток зубо-щелепно-лицевого апарату?

.

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

(див.дод.2)

Студенти самостійно обстежують пацієнта, ставлять попередній діагноз, знімають відбитки щелеп та відливають контрольні та діагностичні моделі, проводять антропометричні дослідження моделей, виставляють кінцевий діагноз та складають план лікування.

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

амбулаторні історії хвороби;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

— методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

, використовуючи методичні рекомендації до заняття;

б) записати в зошитах перелік ортодонтичних та ортопедичних заходів при зубо-щелепових аномаліях та дефектах зубних рядів у дітей в період тимчасового прикусу.

:

Навчальна: а) основна:

Фліс П.С. Ортодонтія. — Вінниця: «Нова книга», 2006. — 308 с.

Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999.

Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

б) додаткова:

Бенетт Дж., Р. Маклоулин под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги», г. Львов: «ГалДент», 2001.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

Маклафлин Р., Дж. Беннетт, X. Тревизи/ под ред проф. Флиса П.С. «Систематизированная механика ортодонтического лечения», г. Львов: «ГалДент», 2005.

Персин Л.С. Ортодонтия М. ОАО «Медицина», 2004.

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. – М.: МЕДпресс-Информ, 2006. – 559 с.

Хорошилкина Ф.Я., Малыгин Ю.М. Основы конструирования и технология изготовления ортодонтических аппаратов. М.»Медицина», 1977.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Лечение аномалий прикуса с помощью современных несьемных аппаратов. М. «Медицина», 1989.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

 

 

Хабчук В.С,

 

 

.

р. Протокол №_____.

 

 

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття № 28

з ортодонтії на основі кредитно-модульної системи навчання

Модуль № 3

Дитяче зубне протезування.

Змістовий модуль 2.

Комплексна оцінка стоматологічного статусу ортодонтичного хворого

ТЕМА: Планування ортодонтичного та ортопедичного лікування при зубо-щелепових аномаліях та дефектах зубних рядів у дітей в період тимчасового прикусу.

Факультет – стоматологічний, курс – 5, семестр — 10 , кількість годин – 2.

: Правильна організація ортодотичної допомоги дітям, планування і проведення профілактичних заходів у період тимчасового прикусу дозволить запобігти виникненню аномалій і деформацій, сприятиме фізіологічному розвитку функції дихання і ковтання, жування і мови

:

Знати причини аномалій ЗЩС і дефектів зубів і зубних рядів у дітей, їх поширеність

Знати клініко-біологічне обгрунтування ортодонтичного і ортопедичного лікування дітей

Вміти провести профілактичні заходи, обстежити дітей з аномаліями ЗЩС і дефектами зубів і зубних рядів.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

Вміти здійснити деонтологічний підхід до хворого з аномаліями ЗЩС і дефектами зубів і зубних рядів

сформувати систему правових представлень, звязаних з діяльністю в області стоматології;

оволодіти вмінням встаноновлювати психологічний контакт з хворим і його родичами.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

— ортопедична стоматологія

— терапевтична стоматологія

— профілактика основних стоматологічних захворювань

?

2. Внутріпредметна інтеграція:

?

?

-анатомічні особливості будови органів порожнини рота

?

-фізіологічні і функціональні особливості порожнини рота

-класифікації аномалій та деформацій зубощелепової системи

?

-методика обстеження ортодонтичного хворого

— причини дефектів зубів і зубних рядів

?

?

 

запобігти виникненню дефектів зубів і зубних рядів у дітей

?

?

?

У. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Планування лікувальних та профілактичних заходів в період тимчасового прикусу.

­середнє відношення до попередження зубощелепних деформацій. При виявленні цих захворювань діти повинні бути направлені до спеціаліста.

­цевої ділянки дитини.

­фекційні хвороби, порушення носового дихання, ненормальний розвиток нейроінкреторної системи.

­ного світла активуються і благотворно впливають на дитячий організм у боротьбі з рахітом.

­ке значення не тільки для оздоровлення дитячого організму взагалі, але й у специфічному лікуванні рахіту і в антирахітичній профілактиці.

­яють нормальному кісткоутворенню, посилюють опір кісткової тканини деформаціям.

­тину, що захворіла інфекційним захворюванням, до повного видужання і позбавлення її організму небезпечних наслідків інфекції.

­них захворювань.

­ся при наявності поліпів, розростання аденоїдної тканини, викривлення носової перетинки і т.д.

­лення віддалених результатів цього лікування.

­лення жувальної функції і призводить, зрештою, до розвитку жувальної мускулатури.

­ків — остеомієліту, вкорочення зубної дуги і т. д.

­тину до правильного положення під час сну.

­сприятливі умови для розвитку зубного апарату.

­настику і спеціальні вправи жувальної і мімічної мускулатури.

­ловий м’яз рота й інші.

Міогімнастика

­мацій, проте запропонована Роджерсом система вправ одержала найбільше поширення.

Основні положення цих методів тренування недорозвинених і слабо функціонуючих м’язів щелепно-лицевого скелета можна формулювати таким чином:

(розмахом).

Вона не повинна бути надмірною.

­ба регулярно.

­мого скорочення.

­ватися до появи почуття легкої місцевої втоми. Це почуття утоми визначає межу тривалості вправи, за яку не слід переходити.

В. С. Куриленко, поклавши правила Роджерса в основу методики міогімнастики при зубощелепних деформаціях, пропонує такі вправи:

Вправи при дистальному та глибокому прикусах

­ється назад.

­лися попереду верхніх.

Поперемінно чергувати таке положення губ.

­ючи перешкоду для змикання губ.

­ців ритмічно постукувати по щоках.

­мічних м’язів — 3, 4, 5.

Вправи при мезіальному прикусі

­ми м’язів (приблизно протягом 3-5 хвилин).

­кривати і закривати рот, при цьому кінчиком язика спробувати дістати задній край твердого піднебіння.

­тити її.

Вправи при відкритому прикусі

Повторювати вправу до почуття втоми жувального м’яза.

­ванні рота тиснути пальцями на щелепу.

Дерев’яну ручку покрити гумовою трубкою або шкільну гумку кусати боковими зубами.

Вправи при перехресному прикусі

­ного змикання зубів (нижні зуби перекривають верхні), потім у цьому положенні нижня щелепа піднімається до змикання зубів і утримується 4-5 секунд у цьому положенні, після чого знову опускається.

разів на день.

­ка тиснути на нижні або верхні зуби).

порушення цілості коронок внаслідок аплазії і гіпоплазії емалі тимчасових молярів;

наявність неодноразово пломбованих тимчасових молярів з ослабленими стінками, анатомічна форма яких не може бути відновлена за допомогою пломби;

субтотальні і тотальні посттравматичні дефекти без вскриття порожнини зуба;

тенденція до розвитку дентоальвеолярного видовження і деформації оклюзійної площини;

стирання твердих тканин тимчасових зубів при дисплазії Стентона—Капдепона;

видалення тимчасових зубів за рік і більше до прорізування постійних;

наявність дефектів зубних рядів при множинній адентії;

необхідність в стимуляції процесу прорізування тимчасових зубів;

постопераційні дефекти зубних рядів і щелеп;

порушення процесу становлення висоти прикусу на першому і другому етапах її фізіологічного підйому у зв’язку з раннім руйнуванням і видаленням тимчасових молярів;

наявність зубо-щелепових аномалій у поєднанні з дефектами зубного ряду;

порушення мовної функції і наявність шкідливої звички (просовування язика в область дефекту);

значне недорозвинення верхньої щелепи при вродженій розщелені губи і піднебіння.

До 6 років — тільки знімні протези за відсутності зубів, вкладки коронки, реставрації композитами.

Від 6 до 9 років — знімні протези, вкладки, коронки, реставрації композитами, коронки з розпірками, коронки з шпильками, лінгвальні і піднебінні дуги.

Від 9 до 12 років — знімні протези, вкладки, коронки, реставрації композитами, штифтові зуби, розсувний мостоподібний протез у фронтальній ділянці.

Від 12 до 17 років — знімні протези, вкладки, коронки, реставрації композитами, штифтові зуби, консольний протез у фронтальній ділянці, розсувний мостоподібний протез.

Від 17 років — імпланти з подальшим протезуванням коронками.

Від 18 років — всі види протезів.

 

:

Матеріали методичного забезпечення (контролю, наглядності, ТЗН, інструкції, обладнання і матеріали)

1

2

3

4

5

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

?

?

Усне опитування

Тестовий контроль ІІ рівня

Журнал

Методичні розробки

?

Питання

Тести ІІ рівня

3

2

?

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— визначити етіологію дефектів

— визначити схему профілактики

— визначити стан тканин пародонту опірних зубів

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

?

Обладнання, інструментарій

Інструкції

?

Алгоритми

?

Моделі щелеп, штангенциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати курації хворих і рішення ситуаційних завдань

?

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

?

3

?

2

?

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— питання для контролю вихідного рівня знань:

1. Профідактичні заходи для попередження виникнення аномалій і деформацій в тимчасовому прикусі:

а) загальносоматичні;

б) місцеві.

2. Міогімнастика:

а) вправи при дистальному та глибокому прикусах

б) вправи при мезіальному прикусі

в) вправи при відкритому прикусі

4. Види протезів, що використовуються в різному віці

.

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

(див.дод.2)

Студенти самостійно під контролем викладача обстежують пацієнта, ставлять попередній діагноз, знімають відбитки щелеп та відливають контрольні та діагностичні моделі, проводять антропометричні дослідження моделей, виставляють кінцевий діагноз та складають план лікування.

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

амбулаторні історії хвороби;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

а) Підготуватися до наступного заняття на тему: “ Планування ортодонтичного та ортопедичного лікування при зубо-щелепових аномаліях та дефектах зубних рядів у дітей в період змінного прикусу”, використовуючи методичні рекомендації до заняття;

б) записати в зошитах перелік показань до зубо-щелепового протезування у дітей в період змінного прикусу.

:

Навчальна: а) основна:

Шмут Г.П. Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под редакторши проф. П. С. Флиса. Пер. с нем. — Львов: ГалДент, 1999.

Фліс П.С. Дитяче зубне протезування. – Київ. ВСВ «Медицина». 2010. 200с.

Шарова Г.В., Рогожников Г.И. Ортопедическая стоматология детского возраста. М., «Медицина», 1991. с. 289.

б) додаткова:

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. — М.: МЕДпресс-Информ, 2006. — 559 с.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

Варава Г.Н. и соавт. «Ортодонтия протезирования в детском возрасте» М. «Медицина», 1979.

Гаврилов Е.И., Щербаков A.C. «Ортопедическая стоматология» М. «Медицина», 1984.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

 

 

ас. Лабій Ю.А.

 

 

.

Методична розробка обговорена і затверджена на засіданні кафедри від _________ 2013 р. Протокол №_____.

 

 

Мельничук Г.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття № 29

з ортодонтії на основі кредитно-модульної системи навчання

Модуль № 3

Дитяче зубне протезування.

Змістовий модуль 2.

Комплексна оцінка стоматологічного статусу ортодонтичного хворого

ТЕМА: Планування ортодонтичного та ортопедичного лікування при зубо-щелепових аномаліях та дефектах зубних рядів у дітей в період змінного прикусу.

Факультет – стоматологічний, курс – 5, семестр — 10 , кількість годин – 2.

: Правильна організація ортодотичної допомоги дітям, планування і проведення профілактичних і лікувальних заходів у період змінного прикусу дозволить запобігти виникненню аномалій і деформацій, сприятиме фізіологічному розвитку функції дихання і ковтання, жування і мови

:

Знати причини аномалій ЗЩС і дефектів зубів і зубних рядів у дітей, їх поширеність

Знати клініко-біологічне обгрунтування ортодонтичного і ортопедичного лікування дітей

Вміти провести профілактичні заходи, обстежити дітей з аномаліями ЗЩС і дефектами зубів і зубних рядів.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

Вміти здійснити деонтологічний підхід до хворого з аномаліями ЗЩС і дефектами зубів і зубних рядів

сформувати систему правових представлень, звязаних з діяльністю в області стоматології;

оволодіти вмінням встаноновлювати психологічний контакт з хворим і його родичами.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

— ортопедична стоматологія

— терапевтична стоматологія

— профілактика основних стоматологічних захворювань

?

2. Внутріпредметна інтеграція:

?

?

?

— причини аномалій ЗЩС і дефектів зубів і зубних рядів

— визначення стану тканин пародонту

— цілеспрямовані профілактичні заходи

?

 

запобігти виникненню дефектів зубів і зубних рядів у дітей

?

?

?

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

 

Профілактичні заходи в змінний період прикусу.

­щення нижньої щелепи, тобто вимушеної прогенії і перехресного прикусу, має зішліфовування горбків тимчасових іклів, що не стерлися, та інших зубів.

­тезування.

­вання комплектних зубів.

­лектного, так і надкомплектного зубів.

­мірно розвинута (широка і потужна), а не тільки низько прикріплена.

тому числі роз’єднання прикусу, переміщення окремих зубів і ін.

У кожному з періодів розвитку зубощелепного апарату (тимчасовий, змінний, постійний прикус) лікування має свої характерні особливості.

­то поєднують із міогімнастикою, що ефективніша в першій половині змінного прикусу, ніж наприкінці. Замість виключно профілактичних заходів у тимчасовому і змінному прикусі лікар повинен застосовувати профілактику в тісному поєднанні з лікувальними заходами.

Вестибулярне положення зубів

­булярною дужкою, апарат Осадчого; апарат Айзенберга, ковзаюча дуга Енгля, брекет-система.

­метричних вимірів контрольних моделей щелеп, рентген-знімків.

­тально або медіально, лікуванням тортоаномалій.

­джуючи стінок альвеол сусідніх зубів.

­целяновими або комбінованими).

Піднебінне положення зубів

А. І. Бетельман і А. С. Черномордик (1952) розрізняють п’ять груп піднебінного положення різців.

глибоке перекриття нижніми зубами верхніх, піднебінне положення верхніх фронтальних зубів, нормальний розвиток фронтальної ділянки нижньої щелепи і недорозвинутість її бокових ділянок.

капа Шварца, апарат Брюкля, капа Биніна.

ньої щелепи.

Лікування: капа Биніна.

­тальних зубів.

­ванням тяги шляхом лігатури, апарат Позднякової, апарат Топеля, брекет-система.

тальних зубів.

Лікування:

­рами, оклюзійними накладками;

2) брекет-система.

­мірним розвитком фронтальної ділянки тіла щелепи з наявністю проміжків між різцями.

­юча дуга Енгля, брекет-система.

Язикове положення зубів

­ширює нижню щелепу, з гвинтом, вестибулярною дужкою і пружними активаторами-штовхачами на аномально розташований зуб.

розширення або видалення перших премолярів, або використовуючи ортодонтичні апарати для збільшення її розмірів.

­пилами: апарат Андрезена, функціонально-діючі апарати Френкеля, апарат П. С Фліса — Фліс Г. П.

­ті, що виникає за рахунок зменшення апікального базису, найкраще розширяти зубні ряди.

­хідно обовязково фіксувати за допомогою апаратів знімної або незнімної конструкції.

­них зубів апаратурним методом.

Діастема

­ня діастеми та її усунення.

­ним) методами.

Мезіальний прикус

­кусу, у якій на вестибулярну поверхню вварені гачки, відкриті дистально, на які надягають гумову тягу.

Дистальний прикус

­ної форми та ступеня її виразності, але й від віку хворого.

Основні зусилля при лікуванні дистального прикусу повинні бути направлені на:

уникнення гальмуючого впливу неправильного функціонування м’язів губ, щік, язика на ріст і формування щелеп;

нормалізацію функцій зубощелепного апарату — дихання, ковтання, мови, жування;

виправлення положення зубів, форми зубних рядів і прикусу;

стимулювання росту апікального базису зубних дуг в ділянках затримки їх розвитку;

­вання росту нижньої щелепи.

­джується посиленим ростом щелеп, найбільшою мірою реалізується біологічна потенція до росту. Все це необхідно враховувати при виборі методу лікування, а також раціональної конструкції ортодонтичного апарата.

типу, Крауза, пропульсор Мюлемана.

­ток, щелепу в цілому.

­ванні росту верхньої щелепи шляхом видалення перших премолярів при прорізуванні ікла.

­них зубів в апаратах використовуються накушувальні площадки.

Глибокий прикус

­вому періоді при прорізуванні перших постійних молярів сприяє зубоальвеолярному подовженню до контакту із зубами-антагоністами, у зв’язку з чим глибина різцевого перекриття зменшується.

вище фізіологічного спокою. Апарат фіксують кламерами, вестибулярними дугами та іншими пристроями.

­кріплений розширювальний гвинт або пружина.

.

­кусу призначають активатор Андрезена — Гойпля, пропульсор Мюлемана, біонатор Балтерса, відкритий активатор тощо. Застосовують ортодонтичні апарати з метою користування ними як під час сну, так і вдень. До них зараховують і накушувальну пластинку Катца.

При лікуванні глибокого прикусу звертають увагу на положення язика, який внаслідок зменшення простору в порожнині рота зазвичай займає низьке, заднє положення і розпластується між боковими зубами. Внаслідок досягнення зміщення нижньої щелепи знімними протезами з метою профілактики глибокого змикання, язик піднімається до піднебіння, його форма змінюється, оскільки усувається фактор, що викликає його неправильне положення. Бокові щити регулятора функції перешкоджають присмоктуванню і втягуванню щік.

­ральним розпилом, накушувальною площадкою і численими кламерами або пластинку з протрагуючими пружинами, піднебінними дугами.

­види патології.

За показаннями посилюють навантаження на передні зуби з метою зубоальвеолярного укорочення. У разі застосування апарата Брюкля для переміщення верхніх передніх зубів у вертикальному напрямі після завершення їх відхилення корегують апарат за допомогою швидкотверднучої пластмаси. Створюють упор для піднебінних горбів і ріжучих країв верхніх різців. Застосування шапочки з підборідною пращею і позаротовою вертикальною гумовою тягою посилюють навантаження на верхні передні зуби і сприяють зубоальвеолярному вкороченню.

Перехресний прикус

лікування полягає в усуненні етіологічних факторів, що викликали порушення:

проводять боротьбу зі шкідливими звичками і ротовим диханням;

видалення молочних зубів, що затрималися;

зішліфовування горбків молочних молярів і ікол, що не стерлися і утруднюють трансверзальні рухи нижньої щелепи;

дітям рекомендують розжовувати тверду їжу на обох боках щелепи;

у випадках звичного зміщення нижньої щелепи вбік призначають міогімнастику;

­мірного жування їжі з обох сторін;

після ранньої втрати молочних молярів роблять знімні протези, які замінюють дефекти зубних дуг (штучні зуби не повинні мати виражених горбків).

Знімні протези для верхньої щелепи виготовляють з накушувальною площадкою у передній ділянці. Прикус підвищують і на штучних зубах, що дозволяє роз’єднати зуби на аномально розвиненому боці. Це полегшує виправлення їх положення за допомогою пружин, гвинтів, похилої площини та інших пристроїв.

користовувалися ортодонтичні гвинти.

­ширювальні апарати з гвинтом або пружинами, а також з накушувальними площадками у бокових ділянках.

Мета лікування:

установити нижню щелепу в правильному положенні;

роз’єднати бокові зуби, що полегшує розширення верхнього зубного ряду;

виправити прикус;

перебудувати міотатичний рефлекс, змінюючи тонус жувальних м’язів;

нормалізувати положення суглобових головок нижньої щелепи у скронево-нижньощелепних суглобах.

При різко вираженій аномалії прикусу, в тому числі поєднаній із сагітальними і вертикальними аномаліями у віці від 5,5 до 6 років, застосовують функціонально-направляючі або функціонально-діючі ортодонтичні апарати.

найчастіше використовують активатор. При односторонній невідповідності положення бокових зубів (звуження верхнього зубного ряду і розширення нижнього) до активатора Андрезена — Гойпля додають пристрої для переміщення бокових зубів (пружини, гвинти, важелі тощо).

періоді тимчасового і початкового періоду змінного прикусу.

порушення цілості коронок перших постійних молярів внаслідок гіпоплазії емалі;

неодноразове пломбування перших постійних молярів зі значною втратою твердих тканин зуба, анатомічна форма яких не може бути відновлена пломбою;

субтотальні і тотальні посттравматичні дефекти 12, 11,21, 22 зубів;

етапі фізіологічного підйому, у зв’язку з раннім руйнуванням і видаленням перших постійних молярів;

наявність зубощелепових аномалій у поєднанні з дефектами зубного ряду;

патологічна стертість при дисплазії Стентона-Капдепона;

множинна або повна адентія тимчасових і постійних зубів;

множинна або одиночна ретенція постійних зубів в альвеолярній кістці;

зменшення розмірів дефектів зубних рядів в горизонтальному напрямі, а також зменшення міжальвеолярної відстані у вертикальному напрямі;

наявність дефектів зубного ряду і сповільнення росту щелепи або окремих її ділянок;

утворення дефектів щелеп і зубних рядів після оперативних втручань з приводу пухлин і пухлиноподібних утворень.

 

:

Матеріали методичного забезпечення (контролю, наглядності, ТЗН, інструкції, обладнання і матеріали)

1

   2

3

4

5

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

?

?

Усне опитування

Тестовий контроль ІІ рівня

Журнал

Методичні розробки

?

Питання

Тести ІІ рівня

3

2

?

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— визначити етіологію дефектів

— визначити схему профілактики

— визначити стан тканин пародонту опірних зубів

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

?

Обладнання, інструментарій

Інструкції

?

Алгоритми

?

Моделі щелеп, штангенциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

55

 

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— визначити етіологію дефектів

— визначити схему профілактики

— визначити стан тканин пародонту опірних зубів

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

?

Обладнання, інструментарій

Інструкції

?

Алгоритми

?

Моделі щелеп, штангенциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати курації хворих і рішення ситуаційних завдань

?

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

?

3

?

2

?

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— питання для контролю вихідного рівня знань:

Профілактичні заходи в період змінного прикусу.

Лікувальні заходи в період змінного прикусу при лікуванні:

Вестибулярне положення зубів

Піднебінне положення зубів

Язикове положення зубів

Діастема

Мезіальний прикус

Дистальний прикус

Глибокий прикус

Відкритий прикус

Перехресний прикус

.

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

(див.дод.2)

Студенти самостійно під контролем викладача обстежують пацієнта, ставлять попередній діагноз, знімають відбитки щелеп та відливають контрольні та діагностичні моделі, проводять антропометричні дослідження моделей, виставляють кінцевий діагноз та складають план лікування.

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

амбулаторні історії хвороби;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

а) Підготуватися до наступного заняття на тему: “Планування ортодонтичного та ортопедичного лікування при зубо-щелепових аномаліях та дефектах зубних рядів у дітей і підлітків в період постійного прикусу”, використовуючи методичні рекомендації до заняття;

б) записати в зошитах перелік показань до зубо-щелепового протезування у дітей в період постійного прикусу.

:

Навчальна: а) основна:

Шмут Г.П. Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под редакторши проф. П. С. Флиса. Пер. с нем. — Львов: ГалДент, 1999.

Фліс П.С. Дитяче зубне протезування. – Київ. ВСВ «Медицина». 2010. 200с.

Шарова Г.В., Рогожников Г.И. Ортопедическая стоматология детского возраста. М., «Медицина», 1991. с. 289.

б) додаткова:

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. — М.: МЕДпресс-Информ, 2006. — 559 с.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

Варава Г.Н. и соавт. «Ортодонтия протезирования в детском возрасте» М. «Медицина», 1979.

Гаврилов Е.И., Щербаков A.C. «Ортопедическая стоматология» М. «Медицина», 1984.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

 

 

 

ас. Лабій Ю.А.

 

 

.

Методична розробка обговорена і затверджена на засіданні кафедри від _________ 2013 р. Протокол №_____.

 

 

Мельничук Г.М.

 

 

 

Кафедра дитячої стоматології

Дисципліна: ортодонтія

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття № 30

з ортодонтії на основі кредитно-модульної системи навчання

Модуль № 3

Дитяче зубне протезування.

Змістовий модуль 2.

Комплексна оцінка стоматологічного статусу ортодонтичного хворого

ТЕМА: Планування ортодонтичного та ортопедичного лікування при зубо-щелепових аномаліях та дефектах зубних рядів у дітей і підлітків в період постійного прикусу.

Факультет – стоматологічний, курс – 5, семестр -9 , кількість годин – 2.

: Правильна організація ортодотичної допомоги дітям, планування і проведення профілактичних міроприємств у період постійного прикусу у дітей і підлітків дозволить запобігти виникненню аномалій і деформацій, сприятиме фізіологічному розвитку функції дихання і ковтання, жування і мови

:

Знати причини аномалій ЗЩС і дефектів зубів і зубних рядів у дітей, їх поширеність

Знати клініко-біологічне обгрунтування ортодонтичного і ортопедичного лікування дітей

Вміти провести профілактичні заходи, обстежити дітей з аномаліями ЗЩС і дефектами зубів і зубних рядів.

ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

Вміти здійснити деонтологічний підхід до хворого з аномаліями ЗЩС і дефектами зубів і зубних рядів

сформувати систему правових представлень, звязаних з діяльністю в області стоматології;

оволодіти вмінням встаноновлювати психологічний контакт з хворим і його родичами.

ІУ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

1.Забезпечуючі дисципліни:

— ортопедична стоматологія

— терапевтична стоматологія

— профілактика основних стоматологічних захворювань

?

2. Внутріпредметна інтеграція:

?

?

?

— причини дефектів зубів і зубних рядів

— визначення стану тканин пародонту

— цілеспрямовані профілактичні заходи

?

 

запобігти виникненню дефектів зубів і зубних рядів у дітейв період постійного прикусу.

?

?

?

УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:

Профілактичні заходи в період постійного прикусу

­ному прикусі поєднуються профілактичні заходи з апаратурними. В цьому віці вже майже неможливо впливати на ріст зубощелепного апарату, тобто він майже закінчений. Тому за допомогою апаратів здійснюють головним чином переміщення зубів і виправлення співвідношення зубних рядів.

­куванням або без нього.

Дистальний прикус

­ня пластичності кісткової тканини й прискорення ортодонтичного лікування.

­стосовують оперативні втручання.

­ня отримали фізіотерапевтичні методи лікування (вібраційний вплив, вакуум-терапія, електрофорез, МРТ мм-діапазону), які в комплексі з апаратурним лікуванням дають чудові результати.

Мезіальний прикус

­чанню, і лікар-ортодонт завершує лікування.

­правлені на збільшення розмірів верхньої щелепи й зменшення нижньої.

­тальні зуби у вестибулярному напрямку й тим самим змінювати форму профілю альвеолярного відростка.

Для покращення результатів ортодонтичного лікування застосовують фізіотерапевтичні заходи (вакуум-терапія, вібраційний вплив, МРТ мм-діапазону).

­могою якої можна домогтися стійких результатів лікування.

Глибокий прикус

приклад, Енгля, брекет-систему.

­тибулярно лежачими дотичними на сусідні передні зуби, а також (за показаннями) апарат Гуляєвої.

­лює переміщення зубів у вертикальному напрямі.

­ковими пристроями для кращої фіксації назубної дуги. Дужку застосовують для зубоальвеолярного подовження або вкорочення у ділянці різців.

При лікуванні дорослих слід перебудовувати міотатичні рефлекси, усувати бруксизм і інші парафункції, стежити за рівномірним змиканням зубних дуг при різних видах оклюзії, вибірково пришліфовувати горбки окремих зубів. Такі заходи проводять як попередні перед ортодонтичним лікуванням і зубощелепним протезуванням.

У разі відсутності окремих зубів, особливо бокових, після ортодонтичного лікування необхідно обовязково проводити зубне протезування.

магаються досягнути численних контактів між зубними рядами. Якщо лікування почато в періоді тимчасового або змінного прикусів, то дитина повинна бути під наглядом ортодонта до завершення формування постійного прикусу. Неусунені функціональні порушення сприяють появі рецидиву аномалії.

Відкритий прикус

­ка між зубними рядами.

­правити відкритий прикус. Переміщувати зуби слід поступово, щоб не пошкодити їх періодонт і судинно-нервові пучки, не викликати зміщення опорних зубів.

­заротовою тягою.

­кару. Застосовують також апарати Джонсона, брекет-систему, в тому числі з міжщелепною тягою.

­шим, а його результати стійкішими, якщо під час ортодонтичного лікування використовують різні методи стимуляції ортодонтичного лікування.

включаючи:

­чок язика, губ);

­шення язика з оточуючими тканинами в спокої і під час розмови;

­малізації функцій дихання, ковтання;

­веолярного вкорочення в ділянці бокових зубів, застосування вертикальної позаротової тяги для вертикального переміщення зубів;

­зів після ранньої їх втрати.

­тини обличчя.

У пацієнтів після 18 років, у тих випадках, коли за допомогою ортодонтичних і комплексних методів лікування немає змоги усунути відкритий прикус при різко вираженій деформації зубних дуг і щелеп, його усувають оперативним методом в умовах стаціонару. Спосіб хірургічного лікування обирають, враховуючи місце і ступінь деформації окремих ділянок щелепи.

­жить від ступеня вираженості відкритого прикусу, періоду його формування, різновиду, можливості усунення функціональних порушень, від ступеня складності ортодонтичного лікування.

­оді прорізування перших постійних молярів.

­ня деформації зубних дуг і щелеп застосовують методи стимуляції ортодонтичного лікування, що значно прискорює лікування і досягнення стійких результатів.

­шенні базального кута (40° і більше) і макроглосії естетичний прогноз лікування несприятливий.

Перехресний прикус

­брація, вакуум-терапія, МРТ).

­ках підлягають роз’єднанню.

Якщо пацієнт не може самостійно встановити нижню щелепу в правильному положенні, це робить лікар при визначенні конструктивного прикусу.

­ньою. Застосовують і сучасні методи лікування -брекет-систему з міжщелепною тягою.

­лянок щелеп і етіології.

­тезування підсилює асиметрію обличчя, викликає відчуття незручності, з’являються симптоми артропатії (хрустіння, клацання, біль у скронево-нижньощелепних суглобах).

такі помилки:

­нання зміщуваних зубів;

2) не ліквідують зміщення нижньої щелепи при зубоальвеолярній формі перехресного прикусу.

­ників, що викликають розвиток аномалії.

­ніх зубів шляхом протезування).

значне руйнування коронок зубів внаслідок карієсу, гіпоплазії емалі, флюорозу, патологічної стертості, клиновидних дефектів, анатомічна форма і висота яких не можуть бути відновлені пломбуванням;

естетичне протезування при аномалійному розвитку форми, кольору, а іноді і положення окремих зубів;

при вродженій множинній адентії постійних зубів;

протезування з метою виведення ретенованих зубів;

етапі фізіологічного підйому у зв’язку з раннім руйнуванням і видаленням других постійних молярів|;

заміщення дефектів зубних рядів;

заміщення дефектів щелеп після оперативних втручань з приводу пухлин і пухлиноподібних утворень.

 

:

Матеріали методичного забезпечення (контролю, наглядності, ТЗН, інструкції, обладнання і матеріали)

1

   2

3

4

5

1.

2.

?

3.

Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

?

?

?

ІІ

?

?

?

?

?

?

Усне опитування

Тестовий контроль ІІ рівня

Журнал

Методичні розробки

?

Питання

Тести ІІ рівня

3

2

?

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

— визначити етіологію дефектів

— визначити схему профілактики

— визначити стан тканин пародонту опірних зубів

ІІІ

?

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

Практичний тренінг;

?

?

Обладнання, інструментарій

Інструкції

?

Алгоритми

?

Моделі щелеп, штангенциркуль, циркуль

Відтискні ложки, відбитковий матеріал.

1.

?

?

?

2.

?

3.

Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

?

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати курації хворих і рішення ситуаційних завдань

?

Журнали

?

Методичні розробки

10

?

?

?

3

?

2

УІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

— питання для контролю вихідного рівня знань:

Профілактичні заходи в період постійного прикусу.

Лікувальні заходи в період постійного прикусу при лікуванні:

Мезіальний прикус

Дистальний прикус

Глибокий прикус

Відкритий прикус

Перехресний прикус

(дод 1).

2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

(див.дод.2)

Студенти самостійно під контролем викладача обстежують пацієнта, ставлять попередній діагноз, знімають відбитки щелеп та відливають контрольні та діагностичні моделі, проводять антропометричні дослідження моделей, виставляють кінцевий діагноз та складають план лікування.

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

амбулаторні історії хвороби;

результати контролю вихідного рівня знань;

результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

методичні рекомендації:

— домашнє завдання:

:

Навчальна: а) основна:

Шмут Г.П. Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под редакторши проф. П. С. Флиса. Пер. с нем. — Львов: ГалДент, 1999.

Фліс П.С. Дитяче зубне протезування. – Київ. ВСВ «Медицина». 2010. 200с.

Шарова Г.В., Рогожников Г.И. Ортопедическая стоматология детского возраста. М., «Медицина», 1991. с. 289.

б) додаткова:

Уильям Р. Проффит. Современная ортодонтия. — М.: МЕДпресс-Информ, 2006. — 559 с.

Хорошилкина Ф.Я. и соавт. Ортодонтическое и ортопедическое лечение аномалий прикуса, обусловленных врожденными несращениями в челюстно-лицевой области. Кишинев, Штинца, 1989.

Варава Г.Н. и соавт. «Ортодонтия протезирования в детском возрасте» М. «Медицина», 1979.

Гаврилов Е.И., Щербаков A.C. «Ортопедическая стоматология» М. «Медицина», 1984.

Криштаб С.И. и соавт. «Ортодонтия и протезирование в детском возрасте». К. «Вища школа», 1987.

 

Методичну розробку склав: ас. Лабій Ю.А.

 

.

Методична розробка обговорена і затверджена на засіданні кафедри від _________ 2013 р. Протокол №_____.

 

Зав.кафедри

Мельничук Г.М.

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *